Право на вбивство

– Не розумiю, де черговий слiдчий? – замiсть привiтання буркнув Єгор, тиснучи руку Кир’яху.

Оперативник лише вiдмахнувся:

– Мусив поiхати додому, у нього щось трапилося.

Кир’ях з досадою кинув цигарку до кишенi куртки: не встигнув. Єгор терпiти не мiг, коли поряд курили. Женя й сам би давно кинув, та бракувало сили волi. Хто взагалi переучуеться в п’ятдесят рокiв? Кiлька разiв вiн пробував – результат виявлявся однаковим: за кiлька днiв (одного разу навiть тижнiв) звичка поновлювалася з бiльшою пристрастю. Дружина вже давно махнула на нього рукою, одночасно дякуючи Боговi, що сини не перейняли цiеi згубноi звички.

Блаженний, хто вiруе. Ось уже три роки, як ii чоловiк вкотре переконався, що поганий приклад – заразний.

Оперативник навiть i не намагався вплинути на синiв: сам почав курити ще в школi. Тим паче, щоб чогось вимагати у власних дiтей, потрiбно спершу продемонструвати, що теж так можеш. А вiн не мiг. Тож тепер, поки дружина готувала на кухнi його улюблену страву (борщ та пампушки з часником), вiн сам «стрiляв» у синiв цигарки. Або вимiнював на щось, якщо раптом тi вважали, що батько надто часто користуеться халявними сигаретами.

Чим справдi могли пишатися обое батькiв – iхнi дiти (поки що студенти) окрiм стипендii отримували сяку-таку зарплату, пiдпрацьовуючи в Домовiй Службi[4 - Домова Служба – служба виклику майстрiв рiзних напрямкiв додому.]. Отож не потребували фiнансовоi пiдтримки й поволi ставали самостiйними.

Оперативник вiдчув, як у горлi пересохло, його рука машинально потягнулася до цигарки в кишенi, та вiн вдруге вчасно стримався. Женя Кир’ях швидко переконав себе, що чим скорiше вони тут впораються, тим скорiше вiн матиме нагоду насолодитися процесом курiння.

Кир’ях почухав посивiлу потилицю, вiдчуваючи, як поволi замерзають вуха вiд пронизливого вiтру, провiв поглядом слiдчого. Той саме роздивлявся мiсце подii. Кир’ях вiдразу збагнув: Єгор не в настроi. Насправдi вiн би бiльше здивувався, якби було навпаки. Скiльки знав Скляра (понад рiк) – завжди насуплений. Скляр не любив людей, а люди не любили його.

Рiк тому його жахливий характер не витримала Таня, уже колишня наречена Скляра. Вiдтодi Єгор ще бiльше занурився в себе. Женя не сумнiвався: Скляр досi не мiг ii забути. Час вiд часу в слiдчого з’являлися новi подружки, проте вони швидко набридали. Женя неодноразово помiчав, як Єгор роздивляеться iнстаграм Танi, проте помиритися з дiвчиною (або хоча б просто поспiлкуватися) заважала гордiсть.