Привиди серед нас

Навiть тi, якi, як вона вважала, не мають ii номера: зокрема кiлька з Луцька, Антон Гусейнов i Тарас Нагай. Пiсля обiду Таня вимкнула мобiльний i спробувала заспокоiтися.

Адрiян Скляр заявився без дзвiнка.

– Ви не сварилися останнiм часом?

Таня звела здивований погляд на батька Єгора. Свiтло вiдбивалося вiд скелець його окулярiв, однак ворожi й безжальнi очi вона бачила чудово. Вiд цiеi людини вiяло крижаним холодом.

– До чого це запитання? – у ii карих очах умить спалахнула неприхована неприязнь.

Адрiян Скляр аж нiяк не збентежився через виклик у поставленому запитаннi.

Навпаки: своiм прискiпливим спогляданням укотре за зустрiч змусив дiвчину знiтитися. Таня на мить вiдвела очi, а потiм так i не наважилася на новий прямий погляд – дивилася повз нього. Дiвчина чекала на вiдповiдь, але так i не отримала ii. Натомiсть укотре переконалася, що Єгоровi мало бути дуже несолодко з цiею людиною.

«Не дивно, що вони не були близькими», – спало на думку.

– Ми не сварилися, – холодно промовила Таня.

Скляр-старший вичiкувально мовчав. Чоловiк уважно роздивлявся ii обличчя, не оминаючи жоден мiлiметр. Таня ж тим часом затялася розпiзнати у ньому бодай щось, що нагадало б Єгора. Якась риса у характерi, якась схожiсть в обличчi, жестах чи мiмiцi.

Марно.

Навiть зовнiшнiсть у двох чоловiкiв виявилася рiзною: Єгор був рудим й сiрооким, а чоловiк перед нею, – колись безумовно брюнет, – iз чорними, мов непроглядна темрява, очима.

І знову холод пройшов у неi поза спиною. Запанувала незручна для неi мовчанка.

Таню продовжували безцеремонно роздивлятися. Кам’яне обличчя колишнього слiдчого жодного разу не здригнулося, його змiiнi очi не клiпали. Зрештою, у кутику рота ii спiврозмовника з’явилася презирлива посмiшка. Поряд iз цим чоловiком ставало дедалi бiльше незатишно.

«Не хотiлося б потрапити до нього на допит за офiцiйних обставин. Щастя, що вiн уже на пенсii.»

– Були якiсь пiдозрiлi дзвiнки? Можливо, вам здавалося, що Єгор щось приховуе вiд вас? Тетяно, менi необхiдна будь-яка iнформацiя, яка б, на ваш погляд, могла пролити свiтло на те, хто мiг бажати йому смертi.

Будь-що, що якось вiдрiзняло ваш плин життя вiд звичного. Розумiете мене? – вiн говорив спокiйно, але настирливо.

Зрештою Таня зрадiла цим запитанням. Краще вони, анiж терпiти мовчанку, а головне – незручну тишу.

– Дзвiнкiв не пригадую. І що, на ваш погляд, мав приховувати вiд мене Єгор?

«Будь-що, що якось вiдрiзняло ваш плин життя вiд звичного, – замислилася Таня.