Привиди серед нас

А вiднедавна Властине особисте життя налагодилося: вона зустрiла Артема. Саме донька примудрилася iх познайомити. Патрульна багато часу проводила на службi – кожна змiна тривала по дванадцять годин, не враховуючи часу на добирання туди-назад, часу на шикування, проходження медогляду та отримання й здавання зброi. І це, якщо не брати до уваги затяжнi виклики, якi могли суттево подовжити змiну, а також численнi збори. Катя дочасно стала самостiйною: дiвчинка готувала, прибирала i навчалася без сторонньоi допомоги. Втiм, вона все ще залишалася дитиною.

Подii, що трапилися у Львовi, вибили з колii й Власту. Цими днями iй вартувало чималих зусиль змусити себе робити бодай щось. Усi думки займало бажання знайти того, хто хотiв смертi Єгору. Їi страшенно переймало, що Гусейнов заборонив iй брати участь у розслiдуваннi.

На початку десятоi Власта iз задоволенням виявила, що встигае на йогу. Ще кiлька рокiв тому вона би нiколи не повiрила, що так любитиме повiльнi розмiренi тренування. Це в той час як улюбленими iграми завжди був активний баскетбол, навiть футбол.

Йога допомагала заспокоiтися пiсля важких змiн або ж морально пiдготуватися до наступних. Попереду на неi чекали двi нiчнi змiни, а також розслiдування справи Єгора. Попри заборону Гусейнова, Кир’ях та Войтюк обiцяли тримати ii в курсi справи. Та й сама вона не мала намiру пливти за течiею.

Збадьорившись планами, Власта почимчикувала до кiмнати – збиратися. Краем вуха почула кроки на сходовому майданчику. Як завжди в цей час, вiдчинилися дверi сусiдньоi квартири, й голова сiмейства – хлопець рокiв двадцяти п’яти – побiг сходами донизу.

За кiлька хвилин його дружина поведе сина до дитсадка. Все знову затихло, проте ненадовго. Тепер Власта почула, як згори збiгала такса, гавканням пiдганяючи господаря.

Ця вранiшня пора нiколи не була спокiйною: хтось прямував на роботу, хтось на навчання. Рiвне поки залишалося у жовтiй карантиннiй зонi, тож плин життя практично не змiнився. А якщо говорити вiдверто, то нiхто особливо не дотримувався карантинних обмежень.

Власта завмерла: скидалося на те, що хтось постукав у дверi. Здалося? Чи знову сусiдський малюк не втримався вiд того, щоб не зачепити ii помешкання? Поки матiр зачиняла дверi, той частенько бешкетував.

Стукiт повторився. Нацiлений, упевнений i вимогливий. Отже, невипадковий.

Власта здивувалася неочiкуваному гостевi. Патрульна завмерла, дослухаючись. Усе повторилося знову, лише цього разу гучнiше й ще бiльш вимогливо.