Привиди серед нас

Ще пiдлiтком Адрiян Скляр закiнчив вiйськове училище, а вiдтак подався у вiйськовi. Через п’ятнадцять рокiв вiн став правоохоронцем, а ще через кiлька – вiдомим слiдчим. Не дивно: у своему життi вiн не знав нiчого окрiм важкоi працi над собою та дисциплiни. Просування кар’ерними сходами вiдбулося блискавично.

Усе життя вiн займався спортом, тож i досi перебував у хорошiй формi. Цю людину поважали, але разом з тим серед його оточення не було жодного, хто би ставився до нього бодай з симпатiею. Вiн завжди казав усе, що думае, нiколи нiчого й нiкого не боявся.

Його вважали рiзким i часто несправедливим. Усiх навколо цей чоловiк зневажав. Суворий, завжди пiдозрiливий погляд з-пiд лоба мiг змусити вiдвести очi кого завгодно. А ще нiхто нiколи не бачив, як Адрiян Скляр усмiхаеться.

Однак ця людина пiд час своеi служби розкрила бiльше справ, нiж будь-хто iнший. Вiн завжди вирiзнявся рiшучiстю, твердiстю характеру та вмiнням швидко дiяти. Навiть зараз, перебуваючи на пенсii, вiн частенько консультував уже колишнiх колег, за що отримував непоганi грошi.

На цупкому паперi свого робочого щоденника акуратним почерком Адрiян Скляр записав кiлька прiзвищ:

Таня Криштальська

Олексiй Войтюк

Євгенiй Кир’ях

Власта Коваль

Антон Гусейнов

Максим Гочмановський

Тарас Нагай

Помiркувавши, вiн доповнив список:

Професiйна дiяльнiсть Єгора. Помста невiдомого кримiнальника з Луцька

Професiйна дiяльнiсть Єгора. Помста невiдомого кримiнальника з Рiвного

Наркоторговець (Львiв)

Адрiян Скляр замислився: людина, яка заявляе, що iй вiдомо iм’я вбивцi Єгора, каже правду? Якщо так, то звiдки воно iй вiдоме?

«Навiщо цей цирк iз небiжчиком? Чие тiло вiн принiс, i хто вбив того нещасного?»

Скляр зняв окуляри, повiльно протер скельця i одягнув.

Знову дослухався до спокiйного дихання дружини. Пiд час сну ii обличчя нарештi розслабилося i здавалося умиротвореним. Вiн стиха пiдiйшов i пiдтягнув ковдру iй на плечi.

У коридорi почулися голоси, вiдтак хтось пройшов повз iхнiй номер, очевидно, до лiфта.

Марiя Скляр спала мiцно, готельний шум iй не заважав. Попри те, що обране мiсце для проживання йому подобалося, Адрiян Скляр доручив дружинi знайти квартиру. Найперше для того, щоб вона хоч трохи вiдволiклася. Та й залишатися у цьому мiстi вони мали намiр аж до тих пiр, поки не знайдуть вбивцю сина – iдея винайняти помешкання видавалася бiльш рацiональною.

Скляр повернувся до письмового столу i вкотре перечитав нотатки.