Кожен платить за себе

Тiльки ситуацiя не стала легшою для Устима, оскiльки вiн навiть не був знайомий з ii братом.

– Можеш посидiти за компом, в мене вiльний вай фай, одним словом – роби що хочеш, тiльки не буди мене – сонним голосом пробурмотiв Влад, нi на секунду не задумуючись, щоб вставати з лiжка. Це дещо розчарувало Устима, тому що вiн чекав, що Влад зараз спробуе його вивести по якихось секретних чорних ходах з будинку i вже через декiлька хвилин вiн вдихне повiтрям – свободи, але Джулii брат продовжував спати.

Щоб врятувати себе вiд незручних моментiв цього життя, Устим пiдсунув важелезну тумбу з книжками до дверей, щоб iх неможна було вiдкрити ззовнi.

– Влад, iди снiдати! – знов прозвучав голос його мами.

Інколи маючи лишень одну умову, ii дуже важко не порушити. Устим явно занепокоiвся, вiн розумiв, що зараз прийдеться знехтувати единим правилом перебування у цiй кiмнатi.

– Я вже iду! – вiдгукнувся Влад, зрозумiвши, що поспати йому так i не дадуть. – Боже мiй, свята недiля, в цьому домi нiхто совiстi немае.

– Вибач.

Влад встав зi свого лiжка i почав одягатися:

– Перейдiмо до тебе. Ти хто?

– Джулii хлопець.

– Володя…Богдан…

– Взагалi то …

– Устим, я знаю – смiючись вiдповiв Влад – ти би бачив свое лице. Я багато про тебе чув.

– Ти менi допоможеш звiдси вибратися?

– Навiщо? Я тебе презентую як свого друга, може поснiдаемо разом, познайомишся з нашими батьками.

– Думаю, це не найкраща iдея.

– Якщо ти прийдеш до нас, як хлопець Джулi, то мама дуже строго до тебе вiднесеться, прямо може випитувати про твоi детальнi плани на майбутне, або скiльки ти заробляеш.

А коли ти прийдеш, як мiй друг, то ставлення буде набагато лояльнiше.

– Вибач, але я краще пiду настоював на своему Устим.

– Добре, але мама з дiвчатами зараз нанизу накривають на стiл, так що пройти непомiченим не вийде. Хочеш я тобi, поки що покажу нашi кiмнати? Ти, здаеться, тут ще не був.

Недiльний снiданок був своерiдною традицiею цiеi сiм’i, коли нiхто не бiг на роботу чи не запiзнювався на навчання.

То була однiею з улюблених традицiй Вiкторii Володимирiвни – збирати всю сiм’ю за одним столом. Тому й мама мала звичку будити своiх дiтей в недiлю до сiмейного снiданку: Джулiю, Влада i Лiзу (свою наймолодшу доньку).

– Так що iдемо на екскурсiю по дому – сказав Влад, рухаючись в сторону до дверей, i пiсля невеликоi паузи – а ти – сильний хлопець, в цiй тумбi медичних книжок за 5 рокiв мого навчання.

– Я боявся, щоб нiхто не вiдкрив дверi ззовнi.