Кожен платить за себе

Проводжання додому плавно переросло в довгу прогулянку. Їх спiлкування було таким легким i цiкавим, як мiж добрими друзями. Джулiя побачила в Устимовi веселого, вiдкритого i приемного хлопця. Устим у свою чергу помiтив прекрасний внутрiшнiй свiт дiвчини, який гармонiйно спiввiдносився з ii зовнiшнiстю. І ось так, прогулянка додому переросла в 3 роки закоханостi.

Невдале знайомство з батьками

Як i кожна пара закоханих, наша теж мала свое «але» – розкiшна дiвчина з багатоi сiм’i, яка зустрiчалася з простим хлопцем.

Як не як, а своерiдна нерiвнiсть iнколи давалася взнаки. На певний час Джулii довелося забути про такi речi як: квiти на кожному побаченнi, дорогi подарунки й вишуканi ресторани, але вона любила Устима i ця жертва була для неi не такою ж великою.

Про те, що хлопець нiчим не вирiзнявся, знали i батьки Джулii, тому i сприймали це не серйозно – тимчасове балощi своеi доньки. І звичайно ж запрошувати в гостi, щоб познайомитися нiхто не спiшив. Одначе, без цього не обiйшлося, при чому в дуже неординарний спосiб.

То був звичайний недiльний ранок; батьки дiвчини поiхали до своеi родини в гостi та планували там залишитися на нiч. Вiдповiдно i нашi закоханi зустрiчали цей ранок разом – у Джулii. Але спокiй вихiдного дня раптово перервався:

– Джулi, вставай! – несподiвано почувся голос мами дiвчини.

Цi слова змусили за секунду пiдняти доньку з лiжка.

– О, Боже, Боже! Що робити? – схвильовано схопилася Джулiя – Устим, вставай! – вона почала будити хлопця, але вiн спав, насолоджуючись солодкими снами.

– Вставай! Моя мама тут! – повторила дiвчина, штурмуючи сонну фортецю подушкою.

– Що? Ти казала, що твоi батьки за мiстом.

– Вже нi. Тобi треба iти.

– Джулi, дай менi свiй фен, я не можу свiй знайти – знову крикнула мама, а ситуацiя починала нагострюватися.

– Секундочку, – Джулi з поспiхом до Устима – вона iде сюди, давай через вiкно.

Устим одягаючись:

– Там же нема балкону, може ще якiсь варiанти.

– Добре – вона вiддала решту одягу i буквально виштовхнула його в кiмнату навпроти. Це була спальня ii брата – Влада – русявого хлопця з зеленими очима, вiн вчився в мед академii, i планував у майбутньому стати великим хiрургом. А в момент появи Устим, вiн спокiйно спав у своему лiжку.

– Влад, я поясню тобi все пiзнiше.

І вже через декiлька секунд, Джулi спокiйно розмовляла зi своею мамою, з якою зустрiлася в коридорi.