Меч і хрест

Гороскопи там, бабки-шмабки, секс, коротше… На пляжi складемо вогнища, через них стрибатимемо! Усiм чоловiкам видаватимуть при входi роги…

– У якому розумiннi? – стрепенувся директор.

– Та нi, не в тому, – реготала Дарина i, вивернувшись, вивудила з кишенi кинутоi на стiл куртки затягану книжечку. – Просто нiч на Івана Купала – це, типу, наш слов’янський Хелловiн! Нiч перед святом Усiх святих, тобто в нашому випадку одного головного святого, коли нечисть володарюе на землi цiлковито.

Чорти там, вiдьми, вовкулаки! – радiсно блиснула вона iнтелектом, який, на вiдмiну вiд iнших частин ii ества, випромiнював блиск украй рiдко. – Тому чоловiкам видаватимуть роги, зуби i хвости, жiнкам – мiтли i вiнки. А вранцi дами пускатимуть вiнки зi свiчками по Днiпру, а мужики – iх ловитимуть… Я все-все про Купала прочитала. У мене цiла програма!

– Угу, – скептично пирхнула Завзята, явно адресуючи своi сумнiви близькому начальству.

 – Тiльки Хелловiн – це Хелловiн, його всi знають. А це все нашi маминi радощi… І взагалi, навiщо людям потрiбнi два Хелловiни?

– Але цей наш, особистий! – гучно образилася Чуб.

– Гаразд, – приречено зiтхнув директор, – працюйте. І пам’ятайте, що я вам сказав. Один крок зi сцени, i вважайте, що ви звiльненi.

* * *

– Усе, кiнець нiби, – незадоволено пробасив Марiйчин батько, моргаючи червоними вiд втоми очима. – Запарилися! Ну й пекло.

Пiд землею було нестерпно задушливо i жарко, немов у лазнi натоплено до червоного жару. Володимир Сергiйович нетерпляче стягнув куртку, що стала нестерпною, i замотав ii навколо пояса, – пiд ногами хлюпала рiдка грязюка i клубочилася пара.

– Чьо ти хочеш, Сергiйовичу, воду ж гарячу прорвало, – нагадав йому напарник. – Онде ще теча, – тицьнув вiн пальцем. – Бачиш? Але ця, здаеться, остання… Гей, новенький, тягни iнструмент.

Новенький – хлопчина з живописним схiдним обличчям – звузив чорнi, як вовчi ягоди, очi й уважно оглядiвся.

– Ми зараз у центрi гори, – дивно сказав вiн, – майже бiля самоi вершини.

– Ясна рiч, – байдуже стенув плечима робiтник. – Тому й вулицю залило, що вона пiд горою лежить.

Круглий тунель пiдземного колектора пiднiмався вiд вулицi Фрунзе – на гору, де мiстилася сумнозвiсна психiатрична «Павловка», – i тягнувся далi, до Бабиного Яру.