Меч і хрест

Мандраж очiкувальникiв стрибнув на десять градусiв угору, – гiльйотину було приведено в дiю, i тi, що стояли в черзi на ешафот, судомно вiдлiчували останнi хвилини перед стратою.

Дiвчина в короткiй картатiй спiдницi несподiвано боляче вдарила свого хлопця кулаком у плече.

– Це все ти винен! – ледве не зi слiзьми сказала вона. – Це через тебе я до iспиту не пiдготувалася. Ми ж домовилися, що всю нiч вчитимемо. А ти зi своею любов’ю… Нiколи потерпiти не можеш. Завжди нетерплячка! Якщо сьогоднi я через тебе iспит не складу, то…

– Я з тобою одружуюсь, – упевнено оголосив нетерплячий.

Картата спiдниця принишкла i приголомшено подивилася на нього. Той серйозно кивнув на пiдтвердження серйозностi своiх слiв. А мимовiльна свiдчиця iхнього хепi-енду, похнюпившись, пiдхопила за ручку свiй рюкзак i сумно попленталася до вiкна в кiнцi коридора.

Марiйка нiколи не боялась iспитiв, i iй нiхто нiколи не освiдчувався в коханнi. У школi ii часто дражнили, в iнститутi – не помiчали, просто не бачили.

Тут вона була лише безстатевим привидом, який сумно дивиться на життя збоку…

«Але саме так i мае дивитися на свiт справжнiй iсторик!» – великорозумно втiшила себе вона, щоб притлумити iнше, вкрай нерозважливе почуття, що тенькнуло в нiй, коли побачила щасливу кульмiнацiю чужого роману.

На iншому краю пiдвiконня голосно божеволiли три нерозлучнi подружки з iхньоi групи – Рита, Лiда й Женя, – завзятi красунi й тусовницi. Рита навiть промайнула пару разiв на сторiнках глянсових журналiв, якi оповiдають про всiлякi моднi заходи, безгруда Лiда вiдвiдувала школу моделей, Женя ж була просто гарненькою, як херувим, i так само чарiвно пустотливою…

– Ох, вiдчуваю, Василиса Премудра мене урие! – жалiбно просипiла Женя.

 – Я вчора й голову спецiально не мила. Погана прикмета – мити голову перед iспитом.

– Тут на бруднiй головi не проскочиш, – нервово вискалилася Лiда. – Це тобi не Маркiвна. Та ставить «добре» кожнiй дiвцi, що мае вигляд Лесi Украiнки в трунi.

А наша Вася кожну дату запитае. Всю нiч, як дурка, ii байки вчила. Олекса менi свiй конспект одксерив. Господи, i кому це зараз потрiбно! До речi, – несподiвано пiдбадьорилася вона. – Ви знаете, яку вiн менi записку туди засунув? «Черево твое – ворох пшеницi, обставлений лiлiями, два соски твоi – як двое козенят…» Вiн, виявляеться, на мене дрочить iз першого курсу!

Женя у вiдповiдь коротко реготнула, – ii зазвичай нестримний смiх од страху примерз до губ.