Меч і хрест

– Що, знову ти? – навiть не розсердилася на подругу Лiда. – Ти завжди так зi своiми поганими розiграшами! Ну на бiса?!

– Пам’ятайте, – подала величний голос Рита. – Ввечерi вiдзначаемо складення iспиту в клубi «О-йо-йой»?

– Точнiше, валимо його i напиваемося з горя, – вже змирилася зi своею долею Женя.

– Треба хлопцiв прихопити, щоб за випивку нам сплатили. О-о-о… А ось i наш головний змiй! До речi, ти знаеш, про що я дiзналася? – Лiда раптом гаряче зашепотiла щось у вуха подругам, якi миттево опинилися бiля ii рота.

Що саме, Марiйка не розчула, хоча дуже хотiла б.

Вона жадiбно поглянула на новоприбулого i тут же, боячись, що хтось устиг розшифрувати ii нелегальний погляд, опустила очi долу й почала з пiдкресленим iнтересом розглядати своi нiчим не примiтнi пальцi з коротко обстриженими нiгтями i задирками.

Хлопець, що став причиною цього невеликого переполоху, йшов по коридору самовпевненою ходою плейбоя, який звик, що його тiло постiйно полiрують десятки жiночих поглядiв.

Вiн був гарний, навiть занадто гарний як для чоловiка. І цей надлишок краси – вередливi губи, гордий нiс, чорне волосся, зiбране ззаду у хвiст, – мимоволi сприймався оточенням як щось порочне, що перебирае за межi встановленоi норми.

Три подружки автоматично вигнули спини, три пари грудей – першого, другого i третього розмiрiв – наставилися на нього, як пiстолети. Три пари очей упилися в нього, як гарпуни, i заклично потягли до себе. Досi Мир, який мав симптоматичне прiзвище Красавицький, вважався iх загальною колективною власнiстю, позаяк не вiддавав перевагу жоднiй.

І тут сталося щось неймовiрне, що практично прирiвнюеться до дива – отого, про яке Марiйка мрiяла щоночi, до безсоння придумуючи все новi й новi подробицi.

Мимохiдь махнувши подругам рукою, Мир пiдiйшов до Марiйки i, спершись лiктями на пiдвiконня, навис над нею всiм тiлом.

– Марiйко, як справи? – промурчав вiн нiжно.

Їi серце iстерично задубасило в груди дебелим кулаком, так що вiд цього гуркоту заклало вуха!

– Добре, – вiдповiла вона ледве чутно, напружено дивлячись йому в грудну клiтку.

Боже, вона була в його обiймах!!!

– А шпаргалочки в тебе е? – лагiдно запитав Мир, акуратно пiдводячи пальцем ii пiдборiддя.

– Є.

Уперше в життi Марiйка дивилася йому у вiчi!!!

– За Васиними конспектами? – про всяк випадок уточнив той, хоча запитання було суто риторичним.