Меч і хрест

Зiзнатися в такому було соромно навiть собi самiй, не кажучи вже про молоду золотоволосу Килину.

– Дiвчино, заждiть, зараз моя черга! – владно скомандував чийсь голос.

Марiйка слухняно завмерла. До неi поспiшали двi жiнки. Одна – та сама гарна брюнетка, з якою вона зустрiлася при входi. Друга – пухка, мiцно збита дiвуля з силою-силенною кiсок i блискучою сережкою в носi.

– Дiвчино, вiдiйдiть! – вiддала наказ Катерина.

Вона впевнено простягла руку до ручки, але Дарина рвучко перегородила iй шлях i безцеремонно ошкiрилася, випнувши пухку нижню губу:

– Чого це ваша? Зараз моя черга, тiтко! – нарочито зневажливо процiдила вона.

За час роботи в «О-йо-йой!» Дарина заробила люту алергiю на всiх подiбних «хазяйок життя». Але якщо там вона зобов’язана була зважати на них, то тут – вибачте-посуньтесь!

– Я займала за чоловiком! Де вiн? – Це запитання Катя адресувала вже Марiйцi.

– Вiн щойно вийшов, – промимрила Марiйка, намагаючись протиснутися на свободу.

– Уже пiшов? – щиро засмутилася Дарина Чуб.

– От. А я за ним займала! – гаркнула Катя, остаточно втрачаючи самовладання.

Їi злив уже сам факт, що вона мусить з’ясовувати стосунки з якоюсь дуркою-тiнейджеркою.

З силою протиснувши кулак крiзь пахву Дарини, Дображанська вчепилася в Марiйчинi пальцi, що стискували ручку дверей.

– Це я за ним займала, а про тебе тут i згадки немае! – обурено заволала Дарина, вiдпихаючи Катю животом. – Теж менi, крута знайшлася! Думаеш, усi тобi кланятися мусять? Та пiшла ти знаеш куди!

– Іди ти на… – конкретизувала напрям Катя.

Дарина, отримавши, нарештi, неприкриту образу, злiсно брикнула Катю ногою i зробила iй пiдсiчку, супроводжуючи це матом у вiдповiдь – таким прекрасним i майстерним, що назвати його триповерховим мiг би тiльки дилетант – за кiлькiстю поверхiв той ризикнув би посперечатися з найвищим нью-йоркським хмарочосом!

Не утримавши рiвноваги, пiдсiчена дама важко завалилася на Дарину.

Дарина – на Марiйку.

Тодi як Марiйка з жахом вiдчула, що вибивае потилицею дверi й летить на пiдлогу, втягуючи за собою всю цю малу купу.

– Чо-о-о-о-о-рт! – розлючено прокричала Катя. Але раптом видала щось схоже на шипляче «х-а-а-а-а» i затихла.