На нашем сайте вы можете читать онлайн «Меч і хрест». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фэнтези, Городское фэнтези. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Меч і хрест

Автор
Дата выхода
12 декабря 2013
Краткое содержание книги Меч і хрест, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Меч і хрест. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Лада Лузина) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Три молоді киянки прийняли від помираючої відьми Килини її дар. Як же вони зуміють розпорядитися ним? Адже вони такі різні: студентка історичного факультету Маша Ковальова, залізна бізнес-леді Катерина Дображанська і звільнена з нічного клубу співачка-зайдиголова Даша Чуб на прізвисько Землепотрясна.
Всі події розгортаються в наші дні. Але, володіючи магічною силою, не важко потрапити в минуле і познайомиться з авторами «Трьох богатирів» і «Демона» – Віктором Васнецовим та Михайлом Врубелем. А також відвідати київську Лису Гору, де, за переказами, збиралися усі слов’янські відьми.
Меч і хрест читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Меч і хрест без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– Вибачите за турботу, але менi термiново потрiбна Марiя Ковальова, – вiдповiли iй дверi напрочуд iнтелiгентним голосом.
Мати рвонула ручку на себе i побачила в отворi, що утворився, високу солiдну даму – дуже гарну й дорогу, в золотих начальницьких окулярах, – iз тих, хто iнстинктивно будить в обивателях перелякану, запобiгливу пошану. Тiльки з обличчям начальницькоi панi було щось негаразд: воно здавалося крейдяно-сiрим i стягнутим, як посмертна маска.
– Якщо ii немае, то я, з вашого дозволу, почекаю.
– Нi-нi, Марiйка у себе в кiмнатi, – соромливо пробурмотiла Ганна Миколаiвна, пасуючи перед такою шанованою особою.
– Я можу зайти? Ви дозволите?
– Так, будь ласка, будь ласка. Проходьте.
Пiдстрибуючи метушливо, хазяйка супроводжувала важливу персону до замкнутих доччиних дверей.
– Вона там, – пошепки сказала мати. І, розплющивши очi ширше, стала iз нетерпiнням чекати подальших подiй.
Красива гостя делiкатно постукала.
– Що? – вiдгукнулися зсередини.
– Вiдчини, будь ласка, це я – Катя, – ввiчливо попросила ii поважна дама.
І чуйним iнтуiтивним черевцем мати здивовано вловила: «начальниця» чомусь боiться ii дочки!
– Яка Катя? – не зрозумiла Ковальова-дочка.
– Та, з якою ти сьогоднi нiч провела. Ми разом прокинулися, пам’ятаеш? – пояснила красуня соромливо.
– Входь! – схвильовано гукнула Марiйка.
– Батьку!!! – заголосила мати й кинулася до сусiдньоi кiмнати, змiтаючи мимохiдь завали газет на комодi.
Володимир Сергiйович сидiв на лiжку й похмуро зав’язував шнурки на своiх потрiсканих робочих черевиках.
– Ти куди це зiбрався? – накинулася дружина.
– До Колi. Нам поговорити потрiбно.
– Сьогоднi субота! – вигукнула спересердя дружина. – І вдома бозна-що робиться! Ти хазяiн тут чи хто?
– Ну що знову? – грубо озвався хазяiн.
– У дочки нашоi, виявляеться, цiлий гарем! – оповiстила його Ганна Миколаiвна, – причому нетерпляча цiкавiсть у ii голосi явно перехльостувала законне батькiвське обурення. – Ще одна прийшла – Катя! Така краля, що геть твое все! І просить: «Впусти мене, Марiйко, пам’ятаеш, як ми з тобою нiч провели?» Ясно тобi? А ти менi не вiрив.
– Ти ж казала, – саркастично нагадав iй Володимир Сергiйович, що вже встиг змиритися з черговою безумною iдеею дружини, – нехай краще буде лесбiянкою, нiж старою дiвою.
– А що? Я хiба вiдмовляюсь? – образилася мама. – Просто менi та ii дiвчина не подобаеться.










