Меч і хрест

Чому ж ти гнiваешся, що вона подумала те саме? – заперечила iй Марiйка, пiдбадьорена своiм несподiвано збiльшеним статусом.

– Це тому, що у нас листа не було, – не здалася Дарина Чуб. – Якби я знала, що вони нас на шабаш запросили…

– Шабаш – поширене слово, – похмуро вичавила з себе Катерина. – Так можна назвати будь-яку закриту вечiрку без гальм. А то ти сама не знаеш, як великi татусi гуляють. А потiм вiн же конкретно менi дав зрозумiти, що приструнчить Василя. А яке, пробач, Василь Федорович до вас вiдношення мае?

Чуб звернулася поглядом до Марiйки, сподiваючись, що та негайно клацне Катю по носу якою-небудь убивчо-розумною вiдповiддю, але Ковальова згiдливо затрясла головою i знову перебiгла на бiк Катi.

– Логiчно, – пiдтакувала вона. – Тут багато незрозумiлого. Хто прислав нам цього листа? Що означае «на вiйнi як на вiйнi»? І чому тiльки вiд нас залежить, «чи вiдбудеться свято?»

– Це якраз дуже зрозумiло, – устряла Землепотрясна. – Адже шабаш в нашу честь! Якщо ми не прийдемо, вiн i не вiдбудеться.

– Ой, дiвки, втрапите ви в якусь халепу… – по-батькiвськи пробурчав таксист, який досi мовчав. – Ну пояснiть ви менi, чому всi баби на магii схибленi? Моя он, теж усе травники всякi купуе.

– А з тiеi ж самоi причини, – гаряче оповiстила його Дарина, – з якоi мужикiв у вiдьми не беруть! Ви нiколи не замислювалися, чому всi вiдьми – жiнки?

– Воно i видно, – незлобиво гмикнув водiй, косячись на папуаськi коси Дарини.

– Я завжди казала, всi ми – язичники! – завела Чуб пiдчеплену за час пiдготовки до «Хелловiна» тему. – Мiнiмум наполовину! Чому, цiкаво?

– Тому, що у нас е тiло, – просто вiдповiла Марiйка.

– Ну i що?

– А тiлом ми нiчим не вiдрiзняемося вiд тварин. Воно так само хоче iсти, спати, грiтися на сонцi, гратися, займатися сексом…

– Ну, про секс ти у нас багато знаеш, – добродушно гмикнула Чуб.

– Язичництво – це всього лиш обожнювання природи, – пояснила iй Ковальова.

– Тодi я – язичник! – гордо оголосила Землепотрясна. – Я природу просто обожнюю. Сонце, море, травичку…

– Трахатися! – спробувала воскреснути Катя. – Знаете, менi все ж здаеться, що я чогось не врахувала. Пожежу влаштували, це ясно. Але журналiстка… – Дображанська безнадiйно зiтхнула.

– Тут, тут зупинiть, – застукала Дарина шоферовi по спинi.