Меч і хрест

 – У мене на них алергiя!

– На вiдьомських кiшок не бувае алергii, – засперечався з нею спокiйний жiночий голос.

Трiйця нервово закрутила головами в пошуках хазяйки будинку, навiщось рекомендованоi iм у чоловiчiй статi.

– Де ви? – не витримала Катя, з пiдозрою вдивляючись у золотисту завiсу.

– Я тут, – сказав голос, акуратний i ретельний, як у телевiзiйних дикторiв 80-х рокiв. – Мене звуть Беладонна.

Очi дiвчат одночасно схрестилися в однiй точцi, бiля самоi пiдлоги.

– Чорний – Бегемот, а руда – Ізида.

Бiла кiшка розкривала рот, а звiдти…

– Проходьте i почувайтесь як удома, – шанобливо сказала котяча бiлявка.

Роздiл восьмий,

у якому Марiйка безуспiшно намагаеться порахувати киiвськi Лисi Гори

У Францii головним мiсцем чаклунських зборищ уважався Puy de Dоme. У Нiмеччинi – Блоксберг, Хорсельберг, Бехтельсберг i багато iнших гiр. У Швецii – Блакулла. В Іспанii – ланди Бараона та пiски пiд Севiльею. В Італii – знамените урочище – бiля Беневентського горiшника (Noce di Benevento), гора Патерно бiля Болоньi, гора Спiнато бiля Мiрандоли.

    О. Амфiтеатров. «Диявол»

Катя швидко зблiдла, безглуздо витрiщивши очi.

Марiйка завмерла iз завислою над котячою спиною рукою.

Рот Дарини витягувався довгим «О».

– Дур-р-р-рки!!! – розкотисто прошипiв Бегемот iз шафи. – Нi чор-р-р-р-р-та не знають i лiзуть до чор-р-р-рта в пащу!

– Не звертайте уваги, – по-свiтському промурчала Беладонна.

– А-а-о-о… – невиразно простогнала Катя i, ривком затуливши долонями вуха, кинулася в кiмнату.

Беладонна вiдскочила, рятуючись од невидючих нiг Катиних, i здивовано подивилась iй услiд довгим незворушним поглядом. Руда Ізида Пуфик навiть не обернулася – тiльки незадоволено i вимогливо вдарила Марiйку м’якою лапкою по застиглiй у повiтрi долоньцi: «Ну, гладь, чого зупинилася?»

– Землепотрясно, – ошалiла вiд здивування Чуб… – Балакучi кiшки.

– А ви справдi говорите? – приголомшено промимрила Марiйка. – Чи це ми вас розумiемо?

Беладонна повчально поглянула на неi: «А чи не софiстика це, дитинко?» – i рушила в кiмнату, запрошуючи iх за собою.

– Заждiть, – перелякано скрикнула Марiйка. – А можна вас попросити, – зашепотiла вона, нервуючись i вибачаючись очима, – щоб ви трохи помовчали? Ви бачите, жiнцi дуже-дуже зле.