Постріл в Опері

[4 - Корольов Сергiй Павлович (1907–1966) – конструктор перших ракетно-космiчних систем. Народився в Житомирi, у родинi вчителя. Закiнчив Киiвський полiтехнiчний iнститут. С. П. Корольов створив перший радянський ракетний планер, першу радянську крилату ракету. Пiд його керiвництвом було збудовано першi пiлотованi космiчнi кораблi, вiдпрацьована апаратура для польоту людини в космос, для виходу з корабля у вiльний простiр i повернення космiчного апарата на Землю, створенi штучнi супутники Землi. Корольов першим послав космiчнi апарати на Мiсяць, Венеру, Марс, Сонце для iх дослiдження.

] А ще до нього киiвський iнженер Гешвенд вигадав «паровоз-лiтак» для польотiв у космос. Тодi його запхали до божевiльнi, а тепер вважають засновником аеронавтики… І навiть першу атомну бомбу винайшли нашi! В Америцi Кiстяковський,[5 - Кiстяковський Георгiй Богданович (1900–1982) – росiйський учений. Народився в родинi професора права Киiвського унiверситету Богдана Кiстяковського. З 1926 р. проживав у США; один iз творцiв першоi водневоi бомби. ] вiн пiд час революцii втiк iз Киева до США й був радником Кеннедi. У Москвi – нашi Курчатов i Олександров. Один iз Криму, другий – iз Киева. Тепер зрозумiло чого… – сказала Чуб. – Просто Киiв мiсто таке – лiтальне. Столиця Вiдьом. Ми тут тисячу рокiв на мiтлах розсiкали. Добре, вкладайся, твоя черга чатувати.

Зiтхнувши, Маша вiдклала конспект i, згiдно з усталеним ритуалом змiни караулу, задерла горло до неба.

Не вiдводячи очей вiд срiблястих зiрок, вона наослiп перемiстила себе на звiльнений матрац, поки Даша, притримуючи напарницю за сiдницi, направляла iх на середину ложа.

Небо мало залишатися в полi зору щосекунди! Позаяк, якщо на ньому спалахував «червоний вогонь», «побачити» точне мiсце знаходження його, щоб «полетiти туди», можна було лише першоi митi.

– Усе. Лягай! – дала добро Даша.

Маша Ковальова лягла.

Знiчев’я Землепотрясна розгорнула зошит з «математикою».

– Дурня якась, – прокоментувала вона за хвилину.

 – Слухай, Машо, а ти нам так i не сказала, чого в тебе такий паршивий настрiй? Через суд? Так?

– Так, – сказала Маша. Потiм подумала й сказала правду: – Нi.

– Звiсно, нi, – запевнила Чуб. – Вiн у тебе давно паршивий. Вiдтодi, коли ти iз купальського шабашу злиняла. Адже я знаю, куди ти побiгла.

– Знаеш, – не стала сперечатися та.

– Але я чесно мовчу.

Вiд подиву Ковальова на мить вiдвела погляд вiд життево важливого неба й подивилася на Дашу.