Царський пояс

Уночi, коли батьки заснули, хворий примiтив на ковдрi мишу. Але не просту – сiру з тоненьким хвостиком. На цiй був людський одяг: бiленький халатик, а на рожевих вушках бiлий ковпачок. Хлопчик затамував дихання. А потiм взяв i дмухнув на тваринку. Миша не втекла. Сидить собi, як i сидiла.

– Чого тобi треба? Геть вiд мене!

– Я, Мишуню, для тебе лiки принесла, – сказала миша людською мовою.

Хлопчик вiд здивування лопотiв пухнастими вiями. Миша його запевняла:

– Цi лiки сильнi. Вони, Мишуню, вiд твоiх пращурiв.

У лапках хвостатоi лiкарки скляний рiжок. На тоншому кiнцi рiжка лисичка. Вона повернула головку i пiдморгувала Мишковi. Хлопчик мимохiть розтулив рота. А миша – раз! – i висипала з рiжка на язик хворому сухi палички.

Мишко довго й обережно жував iх. Коли проковтнув. то пхинькав:

– Хочу ще.

– Це не цукерки. Багато паличок уживати не можна, – категорично мовила лiкарка. – Узавтра ще принесу.

– Звiдки цi лiки?

– Я ж казала: вiд твоiх пращурiв. І дуже далеких.

– А хто моi пращури?

– Скiфи.

– Де живуть скiфи?

– Ох, довго розказувати, – зiтхнула Миша. – Сьогоднi, Мишенятку, ти кволий. Обiцяю: розповiм тобi про пращурiв. Але згодом, коли одужаеш. Домовилися?

– Гаразд. Тiльки не забудь, будь ласка, ще лiкiв принести. Вони дуже смачнi.

– Лiки називаються скiфською травою. Вона росте тiльки у скiфських степах. Нею лiкувалися в стародавнi часи хворi Грецii, Китаю, Єгипту. Так менi бабуня розказувала. Тебе, Мишуню, я лiкуватиму чарiвною травою рiвно одинадцять днiв.

– Скiфська трава така смачна, що я мiг би за один раз цiлу жменю паличок з’iсти, – хвалився хлопчик.

День за днем котиться, мов колобок лiсом. Михайлик видужував. Вiн потоваришував iз мишкою, iз задоволенням слухав ii теревенi. Одного разу похопився:

– Мишо, ти обiцяла менi розказати про моiх пращурiв – скiфiв. Невже забула?

– Чого ж? Пам’ятаю. Просто чекала, доки очуняеш. Інформацiя про прадiдiв повинна добре влягтися у твоiй головцi, надовго запам’ятатися. Бо то не проста балаканина, а надзвичайна.

Про своiх пращурiв кожному необхiдно знати. Я не поважаю тих мишей, якi не знають свого роду-племенi, не цiкавляться родовим деревом. Ну, гаразд. Слухай. Скiфи – це надзвичайно древнiй народ. Скiфи прийшли на нашу землю з теплих краiв, iз Близького Сходу. Вiдвiдую я тих скiфiв, якi жили у нашiй мiсцинi двi з половиною тисячi рокiв тому.

Мишко вмiв рахувати до ста. Вiн зрозумiв, що тi люди жили дуже давно. Вiн засумнiвався.