Залізна шапка Арпоксая

На дiлянцi з порогами проводять змагання зi слалому.

– Не згадали, Яковичу, Буго-Гардiвську паланку.

– І Буго-Гардiвська паланка пiде пiд воду. Ай-я-яй! А паланка не проста. Унiкальна! Найбiльша серед восьми територiальних одиниць Запорозькоi козацькоi республiки.

– Кость Гордiенко, Їван Сiрко – атамани козацькi. Знаемо пiснi про них. На свальбах спiваемо.

Чоловiки помовчали. Остап Якович схвильовано сказав:

– Де бачено, щоб на мiсцi геологiчного розлому стояло поряд двi станцii, одна з яких атомна? На серцi тривожно, коли про це думаю.

– Куди… Понятно i вашому безхвостому пiвню – стiкатиме в долину. А дальше попливе у Бух.

Золотавець сердито кукурiкнув. Клюнув рябу курку, що лежала боком зi стуленими повiками. Ряба дригнула лускатою цiвкою й сердито кудкудакнула. Рябу лiниво пiдтримав пташиний гарем.

Еколог смiхотливо кивнув головою у бiк розкiшного куща.

– Понiмае.

Господарка вiйнула косами, проганяючи дрiмоту.

– Таки нiчому краян не навчила Чорнобильська бiда.

– На жаль, – зiтхнув господар.

– А пригадуете, хлопцi, як ми ставили своi пiдписи пiд протестом проти забудови Ташлицькоi станцii, сподiвання на нього покладали.

Еколог пожвавiшав.

– О, тодi пiдписалось 200 тисяч патрiотiв Миколаiвщини. Я лiчно ходив хата в хату. Вулицю, де моя хата стоiт, на ноги пiдняв. Розказував людям, об’ясняв.

Марiйка пiдняла праву руку i з пафосом дорiкала комусь невидимому, але всесильному:

– Чому з нашою землею, на якiй ми живемо, де могили наших пращурiв, що заманеться, те й роблять? Чому не рахуються з нашими бажаннями? Тут же жити нам, нашим дiтям.

Панi передихнула. На тих же високих децибелах напучувала «хлопцiв»:

– Не сидiть у холодку, склавши руки. Потрiбно писати в газети, стукати у високi дверi, об’еднуватися. Зi свого боку попрошу головного лiкаря дати менi слово на п’ятихвилинцi…

Остапа Яковича зачепив докiр дружини, бо миттево знайшов i для себе заняття.

– Школа влiтку не працюе. Але напишу статтю. Передам до редакцii газети «Кривоозерщина». Хай опублiкують.

Еколог морщив лоба. Яким чином пiдняти вулицю, де його хата? Проте чоловiк не встиг прийняти рiшення i його озвучити, як то мав охоту, – з ажурних лоз винограду, що обплiтали альтанку, вистромилося три голови: двi чорненькi й одна бiлява.