Главная » Серьезное чтение » Вершнікі на дарозе (сразу полная версия бесплатно доступна) Маргарыта Латышкевіч читать онлайн полностью / Библиотека

Вершнікі на дарозе

На нашем сайте вы можете читать онлайн «Вершнікі на дарозе». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Классическая литература, Мифы / легенды / эпос. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.

0 баллов
0 мнений
1 чтение

Дата выхода

30 января 2023

Краткое содержание книги Вершнікі на дарозе, аннотация автора и описание

Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Вершнікі на дарозе. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Маргарыта Латышкевіч) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.

У дзівосным свеце аповесцей фэнтэзі Маргарыты Латышкевіч ажываюць легенды, спяваюць рунічныя камяні і нараджаюцца чары. Народ Курганова Поля – паэты, ведзьмары, ваяры – процістаяць людзям. Але ці настолькі адрозныя народ Курганоў і чалавечыя сыны?..

Верасовыя пусткі напаўняюцца музыкай ветру, магія пранізвае час і прастору. Вершнікі ўжо на шляху…

Вершнікі на дарозе читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно

Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Вершнікі на дарозе без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.

Текст книги

Шрифт
Размер шрифта
-
+
Межстрочный интервал

А маленькi Лель ад страху курчыyся пад тканаю посцiлкай i выразна чуy, як неслася бура над дахам, як пошчак падкоy плыy пад сярэбранай поyняй, як пелi, далёкiя i блiзкiя адначасна, рагi паляyнiчых.

І зараз ён прыгадаy усе бабулiны показкi, усе скупыя згадкi пра вагнявокiх, якiя толькi чуy ад дарослых, усе дзiцячыя сны, патрывожаныя бурай. Прыгадаy – i задрыжаy, бяссiльна i асуджана yцiскаючыся y камень, чужы i варожы, поyны бязлiтаснай сiлы, падступных, звадлiвых чараy.

– Даруйце, – шаптаy Лель, замружыyшыся.

 – Я не хацеy замiнаць народу курганоy. Я проста заблукаy i падумаy, што тут – людзi. Што тут… дапамогуць. Даруйце i злiтуйцеся!..

Лель асянiy бы сябе ахоyным знакам, але, праyду сказаць, занадта баяyся паварушыцца. Пастукваючы зубамi, чакаy увесь час, што – вось, зараз з гiканнем наляцiць на яго Дзiкi Гон, i yдараць капытамi лютыя конi, i yчэпяцца, як п’яyкi, прывiдныя харты, ажно храбуснуць косткi. І пацягнуць – унiз, у чарнату. У нябыт.

Але вакол было да дзiyнага цiха, толькi шапацелi травы ды сяды-тады басавiтаю струною пазвоньвала над верасамi пчала.

Лель баязлiва зiрнуy на маладога лютнiста – той па-ранейшаму вывучаy нязванага госця, адно y паглядзе цяпер паболела здзiyлення. Склiкаць паляyнiчых ён, аднак, не спяшаyся, i цягнуць чалавека пад зямлю таксама.

– Я не хацеy замiнаць, – паyтарыy Лель, кашлянуyшы.

Лютнiст пацiснуy плячыма.

– О, ты не замiнаеш, – адказаy раyнадушна, i y Леля трохi адлягло ад сэрца. – Да таго ж, – заyважыy лютнiст, звузiyшы вочы, – каменнае кола цябе прапусцiла.

– Прапусцiла? – разгублена паyтарыy за iм Лель, а пасля прыгадаy рабiзну на ценi i бездань, што нечакана расхiнулася за плячыма. Яму i сапраyды дазволiлi сюды зайсцi, няхай i без асаблiвага жадання. Можа, проста пашкадавалi, адчулi бяду i патрэбу?

Калi, канечне, камянi здольныя адчуваць – i спачуваць.

Лель азадачана пачухаy патылiцу.

– Гэта прошча, – паблажлiва патлумачыy лютнiст. Абвёy рукою вакол сябе, як бы паказваючы на белыя iклы камянёy. – Калi яна цябе прыняла, то i я не супраць.

Лель агледзеyся, больш уважлiва вывучаючы камянi. Былi яны розныя – пузатыя i больш прысадзiстыя, высокiя i выцягнутыя, з круглымi вяршынямi i вяршынямi абсечанымi, амаль завостранымi. Але yсе – вялiзныя белыя валуны, пастаyленыя дыбком, урослыя y цела пагорка хто проста, хто пад вуглом. І на yсiх разыходзiлiся рэзы – таемныя знакi i пакручастыя звiвы, яснейшыя i цьмянейшыя, як бы згубленыя пад пражылкамi, пад мохавымi плямiнамi.

Добавить мнение

Ваша оценка

Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

Мнения

Еще нет комментариев о книге Вершнікі на дарозе, и ваше мнение может быть первым и самым ценным! Расскажите о своих впечатлениях, поделитесь мыслями и отзывами. Ваш отзыв поможет другим читателям сделать правильный выбор. Не стесняйтесь делиться своим мнением!

Похожие книги