Цифровий, або Brevis est

Вiн знав цi сумнiвнi розваги – темнi маги приносили в жертву своiм богам заново створених персонажiв, здебiльшого, бiлявих дiвиць. Безневинно – все одно, що розчленувати ляльку; Арсен вiдчував огиду до жерцiв-катiв. Переважно це були пiдлiтки, тупi недорозвиненi дiти, не здатнi нi на що, крiм брудних фантазiй. Утiм, вiн визнавав за ними право грати, як заманеться.

Вхiд на майдан оточили стражники i пропускали роззяв крiзь вузьку прогалину мiж двома перекинутими возами. Тут аншлаг, подумав Арсен, простий люд розважаеться по-своему, поки ми плетемо iнтриги на наших Асамблеях; спочатку вiн хотiв обiйти майдан, однак тепер передумав.

Персонажi всiх станiв юрмилися, обмiнюючись жестами. У вiконцi чату конвеерною стрiчкою повзла балаканина. Мiнiстрова фiгурка, загорнута в плащ, неквапливо пробиралася серед безлiчi iнших фiгурок; ось вiдкрився вхiд у храм – параднi дверi у виглядi черепа з широко роззявленим зубатим ротом. Арсен пiдiйшов саме вчасно: з храму на помiст коло входу виповзла процесiя, два маги в чорних плащах i мiж ними – напiвгола дiвчина.

Арсена вразила якiсть промальовування. Його Мiнiстр, багато разiв допрацьований, був менше схожий на живу людину, нiж ця одноразова лялька. Стегна ii, кощавi й анiтрохи не привабливi, огортав клапоть тканини – куценька спiдничка до колiн, ще один клапоть прикривав плоскi груди. Дiвчина йшла, оглядаючись, спотикаючись, кожен ii жест був натуральний, без натяку на звички запрограмованого, намальованого персонажа. Їi худе лице було наче натерте блискучою пудрою.

– На славу Чорнiй Богинi! – проголосив один маг.

Вiн говорив, як говорять стандартнi персонажi – губи ворушилися, незграбно зображаючи артикуляцiю, текст з’являвся у вiконцi чату, набраний великими буквами. Руки у дiвчини раптом виявилися зв’язанi й здiйнялися до неба, наче притягнутi до невидимоi балки. Вона закричала, проте у вiконцi чату не з’явилося нi слова. Вона роззявляла рота без звуку, i з рухiв ii губ Арсен несподiвано прочитав: «Нi! Благаю! Не треба!»

Вона так щиро грала свою роль, що Арсена раптом пройняв холодний пiт.

Другий маг змахнув довгим лезом. Кiнчик його чиркнув дiвчину по горлi, й вона замовкла. Як i ранiше спiвали птахи – у вiртуальному свiтi юрби не ревуть, вони майорять стрiчками перемовин у чатi, а спецефектiв для жертвопринесення не передбачено. Кровi не передбачено теж – принаймнi коли вбивають персонажа-людину. Аудиторiя гри – широка, немае обмежень за вiком…

Тiло дiвчини зм’якло.