Цифровий, або Brevis est

Арсен прикусив язика, щоб не сказати: «Я так i думав».

– Думаю, вона мене зраджуе, – Максим говорив стурбовано, проте Арсеновi чомусь здалося, що вухатий потiшаеться. – І це вже друга. Щось не так. Зi мною – чи з ними?

– Не знаю, – пробурмотiв Арсен. І подумав про себе: якби я був дружиною божевiльного гакера з мишею в кишенi, то втiк би на другий день.

– Суботнiй ранок, – у Максимовому голосi вчувалася гiркота. – Виграв п’ятдесят евро, не щастить у коханнi… І нiхто мене не жде.

Машина рiзко повернула у двiр; Арсен одразу ж побачив, що вiкна в його квартирi свiтяться всi до единого.

Максим подивився на будинок, на Арсена й розсмiявся:

– Доведеться пояснювати?

Арсен остаточно втратив мужнiсть. Побитий, пограбований, довiвши батькiв хтозна до якого стану, – як вiн зважиться подзвонити у дверi?

– Удачi, – Максим перестав усмiхатися. – Серйозно.

– Дякую, – пробелькотiв Арсен.

Торкнувся носа, поморщився вiд болю. Який довгий був день: школа, комп’ютер, клуб «Магнiт», Квiнi, Асамблея, Темний Блазень, пiвнiчний хутровий звiрок…

– Дякую, – сказав вiн щиро, дивлячись у глибоко посадженi, незрозумiлого кольору Максимовi очi.

– Ви менi дуже… Тобто ти мене виручив.

Максим кивнув:

– Нема за що.

– Заведи собi вiртуального пса, – порадив Арсен у приступi вдячностi. – Вiн нiколи не зрадить.

Максим кивнув ще раз.

Джип поiхав перш, нiж Арсен зайшов у пiд’iзд.

* * *

– Мiнiстре? Мiнiстре?! Чому немае зв’язку, де тебе носить?!

Позаду були тридцять годин образ, вибачань, слiз, умовлянь, обiцянок i клятв.

На колишньому мiсцi стояв новий комп’ютер, з великим плоским монiтором. У ньому, в Мiнiстровому кабiнетi, спочивав на пiдлозi сонячний промiнь, i мозаiка палала на свiтлi червоним, синiм, бiрюзовим.

– Я вiдпочивав, Чебурашко.

– Вiдпочивав?! Послухай, вони взяли Варяга. Вiн зiзнався пiд тортурами… здав тебе з бебехами.

– Що за дурницi, пiд якими тортурами?!

– Ти не зрозумiв, Мiнiстре? Вони його взяли в реалi. Якийсь менеджер з Херсона.

Коли вiн зрозумiв, що вечiр буде не такий приемний, як хотiлося, виклав усе… У них е протоколи ваших переговорiв, банкiвськi звiти про перемiщення коштiв, реальнi докази. Проти тебе висунуто обвинувачення, шахрайство в особливо великих розмiрах, рахунки Мiнiстра заарештовано, трибунал призначено на середу…

– Трибунал??

– А ти думав! Блазня вони так просто не простять, а тут саме трапилася зачiпка – занадто ти нахабно, Мiнiстре, перекупив того недоумка Варяга.