Цифровий, або Brevis est

Я знову сiв до нього в машину, подумав Арсен. Гакер? Вербувальник? Хто вiн такий? Гадки не маю. Проте сiв до нього в машину. Мов теля.

Десять хвилин тому джип зупинився пiд боком великого готелю. Максим за двi секунди настроiв зв’язок через готельну бездротову мережу й передав ноутбук Арсеновi:

– Нехай пошукають тебе серед мешканцiв. Давай, що скорiше впораешся – то краще.

І от – вони сидiли мовчки, в колонках грала «Кармiна Бурана», Арсен зв’язався з клубом i оформив передачу, i тепер гарячково прощався зi своiми собаками.

Гладив яскраво-рудого Краса, пухнастого бiлого Спартака, а тi стрибали, намагаючись лизнути в лице його намальовану фiгурку.

– Вам буде добре, – бурмотiв Арсен, – я вiддам вас гарним людям, ви не бiйтеся, усе буде добре…

Отодi й з’явився незнайомець i захотiв купити «оцього, бiленького».

– А хто вам рекомендував звернутися саме до мене? – запитав Доктор Веттi, п’ятдесятилiтнiй лiкар з Чернiвцiв.

Покупець назвав голову одного з вiдомих клубiв.

Дуже правдоподiбно.

– Ану ж це справжнiй клiент? – запитав Арсен уголос. Максим гмикнув.

– На жаль, – сказав Доктор Веттi, – цього, бiленького, вже продано. Усiх продано. Спробуйте завiтати до мене на тому тижнi – я вiзьму в розплiднику нову партiю й можу врахувати вашi iндивiдуальнi побажання… Якоi статi щеня? Якоi мастi? Буде легше, якщо ви розповiсте менi про вашого улюбленого собаку або надiшлете фото – ви ж тримали собак у реалi, чи не так?

Покупець вiдповiдав короткими реплiками, з великими перервами мiж фразами, раз у раз скаржачись на поганий зв’язок.

Арсен написав: «Даруйте, справдi зв’язок поганий, чекаю вас наступного тижня» – i акуратно видворив вiдвiдувача з вiртуального кабiнету.

– Професiонал, – з повагою сказав Максим. – Пам’ятаеш, я в тебе цуценят купував?

– Коли?!

– Галина Дмитрiвна Корзун з Киева. Купив у тебе таксу з сумними очима. Вiдпрацював контакт.

– І кинув?!

Максим клiпнув:

– Що?

– Ти покинув цю таксу без догляду? Просто викинув, стер з диска?!

– Нi.

Подарував дiвчинi, з якою тодi зустрiчався.

– А вона…

– Вона правильна людина, не турбуйся. Вона не з тих, хто викидае на смiтник цуценят.

Через кiлька хвилин на дверях кабiнету Доктора Веттi з’явилася табличка: «Тимчасово не працюю, прошу вибачити за незручностi». Арсен закрив вiкна й мовчки передав комп’ютер Максимовi.

В один день втратити й статус, i бiзнес, i всi статки.