На нашем сайте вы можете читать онлайн «Господар колодязів». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фантастика, Научная фантастика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Господар колодязів

Автор
Дата выхода
28 февраля 2020
Краткое содержание книги Господар колодязів, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Господар колодязів. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Марина и Сергей Дяченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
До нашої книжки увійшли три повісті Марини та Сергія Дяченків: «Господар колодязів», «Зелена карта», «Земля веснарів». Вони дійсно являють нам різні «світи Дяченків».
«Зелена карта» – розповідь про наш сучасний світ, Київ 1990-х з його труднощами і розгубленістю людей, а «Господар колодязів» – це вже світ фентезі – з його магією, дивовижними створіннями: ельфушами, королевою верхівців і майже середньовічним буттям князівств, що ворогують між собою. «Земля веснарів», на перший погляд, це детективна історія пошуку вбивці, яка перетворюється на розповідь про зіткнення різних цивілізаційних моделей, коли люди стикаються з чимось їм незрозумілим і, як їм здається, огидним і небезпечним. І тому представники цих світів, як би їм не хотілося співпрацювати мирно одне з одним, не можуть знайти спільної мови. І тільки бажання знайти вбивцю (хоча і з різними наслідками для нього), щоб не карали безвинних, веде до виникнення хоч якогось розуміння іншого світу.
Але головним у всіх повістях є не зовнішня, так би мовити, сюжетна лінія, а глибоке проникнення у сутність людської душі, у те, чого не можна побачити, але так потрібно зрозуміти, щоб ці такі різні, однак такі подібні за людськими переживаннями світи збереглися, а не розсипалися на порох…
Господар колодязів читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Господар колодязів без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Лiхтарик iз кольоровими скельцями перекинувся набiк i погас.
* * *
– Ти знав? Про ельфушiв?
– Не знав…
Анiта смiялася:
– Зна-ав… Усе знав…
Юстин обiмлiв:
– А ти… знала?
– Усi знають, – смiялась Анiта, – що ельфушi клюють на дiтей i на закоханих… Я ж бо вiдразу все зрозумiла, коли ти менi манок показав.
Юстин почувався дуже червоним, дуже щасливим i дуже дурним. Вони лежали в сiнi, пiд навiсом, i Анiтi пора було йти, але вона не могла, бо небо затягло хмарами i збирався дощик.
– Твоя правда, – сказав Юстин, заплющуючи очi.
…Вiн вiдчував, як виступають на очах сльози. Не вiд горя; Анiтинi губи були осередком усiеi на свiтi нiжностi, у Юстина нiби гаряче сонце вибухнуло всерединi, вiн плив, як у топленому молоцi, i нiчого, крiм Анiтиних зволожених очей, не бачив.
– Тiлi-тiлi… – ледь чутно спiвали у вухах зниклi голоси.
По навiсу стукали краплi, Юстин плавився в своему щастi, перебував у своему щастi, в iхньому спiльному, взаемному, помаранчевому i синьому, яскравому сонячному щастi.
Потiм вiн заснув.
* * *
Тiльки через мiсяць пiсля вiзиту вербувальникiв дiд вiдчув у собi досить сил, щоб вийти «в свiт». Юстин вiдмовляв його, але дiд був непохитний: вистругав собi палицю, обмотав ноги ганчiрками i пiшов – до найближчого хутора, за новинами.
Повернувся наступного дня – накульгуючи, але задоволений.
Новин i справдi виявилося вище даху. Червонобрового скинули; кажуть, сам вiн згинув десь у горах, зiрвався з кручi, утiкаючи вiд погонi. Вухатий Звор увiйшов до княжоi столицi, одним указом позбавив влади всiх княжих радникiв, намiсникiв i начальникiв, а iншим указом призначив своiх – i вони роз’iхалися по мiстах i селищах, потрясаючи зброею та вiрчими грамотами, супроводжуванi численною похмурою вартою.
– Тепер вiльно можеш ходити, Юсе, – говорив дiд, чухаючи бороду. – Ти тепер не дезертир. Ти тепер можеш хоч куди найнятися, хоч де оселитися, нам-бо з тобою кiнець Червонобрового – на радiсть, ну його, кровопивця…
Юстин вiдмовчувався.











