На нашем сайте вы можете читать онлайн «Господар колодязів». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фантастика, Научная фантастика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Господар колодязів

Автор
Дата выхода
28 февраля 2020
Краткое содержание книги Господар колодязів, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Господар колодязів. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Марина и Сергей Дяченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
До нашої книжки увійшли три повісті Марини та Сергія Дяченків: «Господар колодязів», «Зелена карта», «Земля веснарів». Вони дійсно являють нам різні «світи Дяченків».
«Зелена карта» – розповідь про наш сучасний світ, Київ 1990-х з його труднощами і розгубленістю людей, а «Господар колодязів» – це вже світ фентезі – з його магією, дивовижними створіннями: ельфушами, королевою верхівців і майже середньовічним буттям князівств, що ворогують між собою. «Земля веснарів», на перший погляд, це детективна історія пошуку вбивці, яка перетворюється на розповідь про зіткнення різних цивілізаційних моделей, коли люди стикаються з чимось їм незрозумілим і, як їм здається, огидним і небезпечним. І тому представники цих світів, як би їм не хотілося співпрацювати мирно одне з одним, не можуть знайти спільної мови. І тільки бажання знайти вбивцю (хоча і з різними наслідками для нього), щоб не карали безвинних, веде до виникнення хоч якогось розуміння іншого світу.
Але головним у всіх повістях є не зовнішня, так би мовити, сюжетна лінія, а глибоке проникнення у сутність людської душі, у те, чого не можна побачити, але так потрібно зрозуміти, щоб ці такі різні, однак такі подібні за людськими переживаннями світи збереглися, а не розсипалися на порох…
Господар колодязів читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Господар колодязів без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
От близько, просто як тебе.
Юстин насупився:
– Де?
Дiвчина невизначено махнула рукою – захиталися гiлки:
– Там… На березi. Маленький, менi по колiно. У шкiряному ковпаку. Очi зеленi. Рот здоровий, як у жаби. Золотi шпори. Скочив на ворону i – ф’ють…
– Брешеш, – розчаровано сказав Юстин. – Не могла ти його так розгледiти. «Золотi шпори»… Про золотi шпори i так усi знають.
– Не брешу, – образилася дiвчина. – Утiм, не хочеш вiрити – так i не вiр…
– Шкода, що ти не Королева наiзникiв, – несподiвано для себе сказав Юстин.
Дiвчина похитнулася на своему ненадiйному сiдалi:
– Що?
Юстин зрозумiв, що не пам’ятае, як ii звуть. Треба ж, адже вона хвилину тому назвала свое iм’я! А через отих клятих верхiвцiв усе забув…
– Е-е-е, де ж сонце? – стурбовано пробурмотiла дiвчина, дивлячись угору.
– А тобi навiщо?
– Погрiтися хочу, – буркнула дiвчина.
– Замерзла? Стривай, ще не те буде. Може, i дощик до обiду збереться…
– Слухай, чого ти до мене причепився? Задушити готовий за кiлька ягiдок? Усi ви, селяни, такi жадiбнi…
– Я не селянин, – сказав Юстин.
– А хто?
– Садiвник.
– Чи не все одно? Садiвники теж жадiбнi…
Юстин розглядав пiдошви ii туфель. Нi, в цьому вона не могла прийти здалеку.
– Звiдки ти взялася?
– Нiзвiдки. З неба впала.
Юстин озирнувся. Нiякоi коняки – i навiть слiдiв ii перебування – поблизу не було.
– Ти сама? – запитав Юстин чомусь iз занепокоенням.
– Сама, – помовчавши, сказала дiвчина. – І заступитися за мене нiкому.
– А як ти приiхала? Ти по дорозi не йшла, у тебе туфлi чистi й пiдошви тоненькi… Морем?
– Морем, – погодилася дiвчина, але знову пiсля крихiтноi паузи, i ця затримка не сподобалась Юстину.
– Знаеш що? Добром злазь.
Дiвчина демонстративно подригала ногами:
– Менi й тут непогано.
– Погано, – сказав Юстин iз натиском. – А буде гiрше… Ти, сподiваюся, не русалка?
– Королева верхiвцiв, – фиркнула круглоп’ята. – Та хоч вiдьма. Як собi хочеш.
Вона дивилася на небо, i Юстин дивився теж. Чомусь уявився ворон розмiром з бика, верхова пташка, що каменем падае з пiднебесся…
– Що ти там забула? На небi?
– Нiчо…
Ймовiрно, кругла п’ята все-таки зiсковзнула з тонкоi гiлки. Дiвчина на вигляд була витонченою та легкою – одначе, падаючи, перекинула Юстина, нiби дерев’яну плашку. Замiсть того щоб зловити предмет, який летить i волае, Юстин послугував йому периною при падiннi.
Було боляче.











