На нашем сайте вы можете читать онлайн «Господар колодязів». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фантастика, Научная фантастика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Господар колодязів

Автор
Дата выхода
28 февраля 2020
Краткое содержание книги Господар колодязів, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Господар колодязів. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Марина и Сергей Дяченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
До нашої книжки увійшли три повісті Марини та Сергія Дяченків: «Господар колодязів», «Зелена карта», «Земля веснарів». Вони дійсно являють нам різні «світи Дяченків».
«Зелена карта» – розповідь про наш сучасний світ, Київ 1990-х з його труднощами і розгубленістю людей, а «Господар колодязів» – це вже світ фентезі – з його магією, дивовижними створіннями: ельфушами, королевою верхівців і майже середньовічним буттям князівств, що ворогують між собою. «Земля веснарів», на перший погляд, це детективна історія пошуку вбивці, яка перетворюється на розповідь про зіткнення різних цивілізаційних моделей, коли люди стикаються з чимось їм незрозумілим і, як їм здається, огидним і небезпечним. І тому представники цих світів, як би їм не хотілося співпрацювати мирно одне з одним, не можуть знайти спільної мови. І тільки бажання знайти вбивцю (хоча і з різними наслідками для нього), щоб не карали безвинних, веде до виникнення хоч якогось розуміння іншого світу.
Але головним у всіх повістях є не зовнішня, так би мовити, сюжетна лінія, а глибоке проникнення у сутність людської душі, у те, чого не можна побачити, але так потрібно зрозуміти, щоб ці такі різні, однак такі подібні за людськими переживаннями світи збереглися, а не розсипалися на порох…
Господар колодязів читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Господар колодязів без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Юстин рвав i рвав, даючи вихiд розпачу та образi, скоро простирадло перетворилося на чотири довгi стрiчки, Юстин зв’язав iх одну з одною, всi три вузли намочив водою з умивального глечика, вийшла мотузка, придатна для того, щоб спуститися на землю з вiкна. Ось тiльки вiкно забрано гратами, i замок на них Юстину не зламати. Вiн знав це, коли брався рвати простирадла, просто йому потрiбно було щось робити – щось осмислене, що вказуе хоч примарну, але дорогу до спасiння…
Юстин зiтхнув. Щiльнiше зсунув стулки дверей, ременем зв’язав ручки, затягнув як мiг мiцно.
Маленькi дверi на сходи защепнув нiжкою важкого стiльця.
Лiг на лiжко. Простягнувся. Заплющив очi.
Подумав про Анiту. Про ельфушiв, про яблука…
Небо за вiкном стало зовсiм свiтлим, коли хтось без стуку рвонув дверi. Ремiнь не дозволив стулкам розчахнутися.
– Еге, – сказали за дверима. І рвонули знову.
Затанцював стiлець, нiжка якого слугувала засувом потайних дверей. Хтось рвався до Юстина в гостi.
– Вiдчиняй, – утомлено сказали за дверима.
Стулки сiпнулися знову. На цей раз мiж ними виявилася щiлина; в щiлинi блиснуло довге лезо, полоснуло по ременю…
Холоднi пальцi схопили Юстина за зап’ястя. Вiн ледве не закричав вiд несподiванки.
– Тримай, – сказала Анiта. – Подивися на сонце!
У кулацi в нього виявився осколок закiптявленого скла. З гострими краями – Юстин вiдразу ж порiзався.
Дверi розчинились. Анiти вже не було поруч; Юстин не встиг сказати нi слова, а його вже брали пiд руки, вже кудись вели, вивели на галерею; небо затягнуте було пiр’iнками хмар, низьке сонце ледь угадувалося за сiрою пеленою.
Юстина вели через двiр – до вежi. Темниця, пiдвал, туди нiколи не досягають сонячнi променi…
Осколок скла все ще був у Юстина в кулацi. Нiхто не завертав йому руки за спину – нiби маючи на увазi, що вiн сам вибрав свою долю i тепер вiльний без примусу йти назустрiч смертi…
– Стривайте, – сказав Юстин хрипко.
Стражники перезирнулися.
– Дивися, – з погано прихованим спiвчуттям сказав старший.
– Сонця ж немае, – зауважив iнший.
– Зараз вийде! – пообiцяв Юстин. – Одну хвилину!
– Нам не можна тут стояти, – сказав старший стражник.
– Але воно зараз вийде! – не здавався Юстин. Спершу нiби iскорка прорвалася за край хмарного покривала. Потiм – шматочок диска.











