На нашем сайте вы можете читать онлайн «Господар колодязів». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фантастика, Научная фантастика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Господар колодязів

Автор
Дата выхода
28 февраля 2020
Краткое содержание книги Господар колодязів, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Господар колодязів. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Марина и Сергей Дяченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
До нашої книжки увійшли три повісті Марини та Сергія Дяченків: «Господар колодязів», «Зелена карта», «Земля веснарів». Вони дійсно являють нам різні «світи Дяченків».
«Зелена карта» – розповідь про наш сучасний світ, Київ 1990-х з його труднощами і розгубленістю людей, а «Господар колодязів» – це вже світ фентезі – з його магією, дивовижними створіннями: ельфушами, королевою верхівців і майже середньовічним буттям князівств, що ворогують між собою. «Земля веснарів», на перший погляд, це детективна історія пошуку вбивці, яка перетворюється на розповідь про зіткнення різних цивілізаційних моделей, коли люди стикаються з чимось їм незрозумілим і, як їм здається, огидним і небезпечним. І тому представники цих світів, як би їм не хотілося співпрацювати мирно одне з одним, не можуть знайти спільної мови. І тільки бажання знайти вбивцю (хоча і з різними наслідками для нього), щоб не карали безвинних, веде до виникнення хоч якогось розуміння іншого світу.
Але головним у всіх повістях є не зовнішня, так би мовити, сюжетна лінія, а глибоке проникнення у сутність людської душі, у те, чого не можна побачити, але так потрібно зрозуміти, щоб ці такі різні, однак такі подібні за людськими переживаннями світи збереглися, а не розсипалися на порох…
Господар колодязів читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Господар колодязів без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Крiзь голi гiлки було видно i стежку, i вхiд у землянку, i замаскований iз неi вихiд, який Юстин улаштував, як лис, про всяк випадок. Якщо хтось десь i ховався – то тiльки всерединi, а там бiльше двох людей не помiститься…
Не опускаючи лука, Юстин пiдiйшов ближче.
– Хто тут?
Дерев’янi дверi повiльно вiдчинились. У низькому отворi стояла, пригнувшись, круглолиця дiвчина з коротким, до плечей, свiтлим волоссям.
«Та, яку ти чекаеш, скоро прийде до тебе. Вона вже в дорозi…» Королева верхiвцiв нiколи не бреше.
* * *
– Я збрехала тобi, – сказала Анiта.
– Але ж ти врятувала менi життя…
– А перед цим я збрехала тобi. Прости, га?
– Але ж ти врятувала менi життя!
Вони лежали, обнявшись, i навколо була темрява.
– Я пам’ятала тебе щодня, – говорила Анiта. – Я згадувала тебе щогодини…
– Ти втекла вiд батька?
– Нi… Я ще не навчилася тiкати вiд нього, але коли-небудь навчуся…
– Але вiн знае, що ми разом?!
– Так… Вiн знае.
– Значить, нам треба ховатися?
– Я ще не навчилася ховатися вiд мого батька… Навiть коло, накреслене Ножем Забуття, бiльше не допомагае…
– Значить…
– Це мiй батько звелiв менi принести тобi скло.
– Як?!
– …нiчого не знала про тебе, не знала, що з тобою, не знала, де ти… Батько замкнув мене.
– Як…
– …А потiм вiн сказав, що тебе збираються вбити i що коли я хочу – можу вiднести тобi скло, яке вiдведе тебе вiд смертi… – вона щасливо розсмiялася. – Чи хочу я… Якщо я хочу…
– Ти встигла в останню мить, – сказав Юстин, насилу переводячи подих.
– Тисячу разiв на день я говорила йому, що рано чи пiзно втечу знову.
– Утекла?
– Я тепер буду з тобою… завжди. Вiн дозволив.
– Що?!
– Вiн дозволив. Вiн сказав: нехай. Вiн сказав, що ти йому подобаешся.
– Скажи ще…
– Вiн дозволив. Ми будемо разом.
– Не вiрю, – бурмотiв Юстин, а тепле сонце розпирало його груди, штовхалось у ребра. – Не вiрю… Нарештi…
Над землянкою гуляв вiтер.
* * *
Юстин топив грубку всю нiч. До ранку в землянцi було мокро i душно, а вiтер, який вривався в щiлини, перетворювався на пару.
– Тепер треба думати, де жити, – сказав Юстин винувато. – Якби ми могли повернутися до дiда… Але ми не можемо. Князь…
– Вухатий?
– Нi, – сказав Юстин, вiдчуваючи незручнiсть вiд того, що Анiта нiчого не знае i доведеться iй, виявляеться, пояснювати.











