Королівська обіцянка

– Ваша величносте, а якщо менi вдасться вмовити не всiх принцес, а тiльки деяких? Чи хоча б одну?

Король пильно подивився на мене. Устав, пройшовся перед дошкою туди-сюди, пiд його пiдошвами хрускотiли шматочки крейди, але вiн не звертав уваги.

Зупинився. Широким рукавом змахнув iз дошки пил i залишки креслень. Пiдняв з пiдлоги найбiльший шматок крейди.

– Дивись. Ось п’ять принцес – Алiсiя, Ортензiя, Фiлумена, Стелла й Розiна.

Постукуючи крейдою, вiн швидко намалював на дошцi п’ять фiгурок у трикутних сукнях.

– Ось обiцянка…

Вiн обвiв фiгурки пунктирною лiнiею по колу.

– Кожна з принцес може вийти замiж за кого завгодно, – Оберон домалював до однiеi з фiгурок стрiлку, що виводила за рамки кола. – При цьому iншi можуть вчинити за ii прикладом, а можуть чекати на принца до першого сивого волоска. Але як тiльки – якщо! – котрийсь iз принцiв назве одну з наших дiвчат своею нареченою… – вiн домалював поруч iз верхньою фiгуркою чоловiчка в коронi, – iншi просто зобов’язанi будуть чекати своеi черги.

Тобто обiцянка стае непроникною, ось такою… – i Оберон навiв поверх пунктирного кола товсту безперервну лiнiю. – Зрозумiло?

– Як усе це складно, – з сумом протягла я.

– Нiчого складного. Принцеси чудово знають: допоки на горизонтi не з’явиться перший принц, вони абсолютно вiльнi. Але щось поки не поспiшають скористатися цiею свободою…

Я хитро посмiхнулася власним кровожерливим думкам.

– Ваша величносте… коли менi можна буде поговорити з ними?

* * *

У Гарольда був власний будинок пiд червоним дахом зi срiбним флюгером-драконом.

Його дружина виявилася милою пампушечкою, а син – досить войовничим крикливим створiнням, який так i норовив ухопити мене за волосся.

– Послухай, – сказала я Гарольду, коли дитину повели годувати. – Я знаю, як скасувати обiцянку.

– Це вже авантюра!

Хвилюючись, Гарольд, дорослий дядько й старший королiвський маг, говорив i поводився, як хлопчисько iз сьомого класу. Оберон мав рацiю: йому треба вчитися володiти собою.

– Знаю-знаю, – повторила я поблажливо.

 – Тiльки ти повинен менi допомогти.

– Як?

– Пiдемо зi мною до принцес. Я говоритиму, а ти – пiдтверджуватимеш. Ну i… Якщо вони полiзуть у бiйку, менi з ними не впоратися – вiдразу з п’ятьма. А ти – можеш.

– А чого б це iм битися?

– Я говоритиму неприемнi речi, – пояснила я сухо. – Я змушу iх добровiльно вiдмовитися вiд обiцянки.

Гарольд знiтився. Щойно сподiвався – i ось розчарувався. Опустив очi:

– Не вдасться.