На нашем сайте вы можете читать онлайн «Королівська обіцянка». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Детские книги, Детская фантастика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Королівська обіцянка

Автор
Дата выхода
30 сентября 2017
Краткое содержание книги Королівська обіцянка, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Королівська обіцянка. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Марина и Сергей Дяченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
«Королівська обіцянка» – другий роман трилогії про пригоди школярки-семикласниці Ліни Лапіної (до трилогії також входять романи «Ключ від Королівства» і «Зло не має влади»). Ця трилогія вийшла в новій серії видавництва «Фоліо» «Світи Марини та Сергія Дяченків», у якій будуть опубліковані майже всі твори (понад 20 томів) письменників, перекладені українською та чудово ілюстровані. Також у цій серії 2017 року вийшов друком роман «Страта».
Ліна несподівано для себе знову потрапляє у чарівне Королівство, доля якого напряму залежить і від неї. Чи не злякається дівчинка, хоч вона і маг дороги, карколомних небезпечних пригод, що на неї чекають у світі, звідки немає вороття?… Її супутники – людожер Уйма, некромант Максиміліан, на кожному кроці – пастка, йдеться про життя на краю від загибелі… Але Ліна не відступає від даної нею обіцянки…
Королівська обіцянка читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Королівська обіцянка без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
І одягнений несхоже: сорочка картатенька навипуск, свiтла вiтрiвка (не вельми чиста), джинси, розтоптанi кросiвки… (Я ж його звикла бачити в дорожньому костюмi мага!)
– А Оберон знав?
– А ти гадаеш, вiн залишив би тебе без единоi звiсточки аж на шiсть рокiв?
– Так, – я прикусила губу. – І що ж, за цей час вiн не знайшов хоч одного принца?
Гарольд опустив голову:
– Вiн шукав. Але ж у нього – жодноi вiльноi хвилинки. То дракон унадився посiви палити. Там пiрати напали на узбережжя. Там купцi завищують цiни… Вiн, звичайно, посилав гiнцiв туди-сюди, але всi повернулися нi з чим.
– Що, зовсiм-зовсiм немае принцiв?!
– Ну, панiкувати поки ранувато, – сказав Гарольд без особливоi впевненостi. – Знаеш… Ходiм-но до лiсу чи кудись iнде. Тут такий сморiд…
Я потягнула носом, але нiчого не вiдчула.
– Звiдки смердить?
– З вулицi. Вiд цих, що iздять.
– А-а, вихлопнi гази… Ходiмо до мене додому. Я кватирку зачиню.
– Нi, – Гарольд рiшуче похитав головою. – Менi такий дiм не подобаеться, вибач.
– Парк?
– Ну, так. Ходiмо. Погода гарна.
– Гаразд, – я знову закинула рюкзак на плече. – Пiшли.
На виходi з двору мене наздогнав Макс.
– Лiно, можна тебе на хвилиночку? – запитав напруженим голосом.
Я пiдiйшла:
– Чого тобi?
Макс нервував:
– Хто це?
– Мiй друг.
– Куди ти з ним iдеш?
– А тобi що?
– Лiно! Ти поглянь на нього! У нього ж таке лице… наче вiн убивця! Це дорослий мужик, навiщо ти йому потрiбна?!
Я примружила очi:
– Ти мене що, виховувати зiбрався?
– З глузду з’iхала… – сказав Макс вражено.
– Я з ним билася плiч-о-плiч, – сказала я сухо. – Вiн менi не раз життя рятував. А я – йому. Його звуть Гарольдом, i вiн таке бачив, вiд чого ти б водномить наклав у штани. І якщо ти хоч комусь скажеш, що я з ним пiшла – можеш заздалегiдь справляти поминки, вiн тобi голову зiтне… Втямив?
Я пiшла, а Макс застиг як укопаний. Я подумала мигцем: може, даремно я так? Може, це занадто?
Але Гарольд крокував поруч, вороже косував на авто, що мчали вулицею, i думки моi переметнулися на iнше.
* * *
– Ну, розповiдай швидше, як там усi? Як нашi?
Я називала жителiв Королiвства «нашими» абсолютно природно – мала право. Бо ще зовсiм недавно я, як маг дороги, захищала iх, допомагала вибиратися з халеп, лiкувала, дiлилася своею силою й навiть одного разу зварила у великому казанi кашу. (Щоправда, каша трiшечки пiдгорiла.











