Магам можна все

«У практицi цього замовляння був випадок, коли людину покарали на смерть за пролиту каву… Названа вина мае достоту вiдповiдати справжнiй провинi, у разi неправдивого звинувачення замовляння рикошетом б’е по каральнику…»

Ще секунда – i глиняний бовван розпався б. І закiнчилася б моя влада. На рiвному мiсцi. А цей… цей упертюх…

Випадковiсть?

Пролита кава?

– Ладно, – тихо сказав старий. – Слухайте.

* * *

«Ви вроджений маг, i ваш син переважае вас за ступенем. Вiтаемо вiд усього серця! Але якщо ви хочете, щоб вашi стосунки з дитиною складалися нормально, звернiть увагу на нашi рекомендацii.

Перше. Нiколи не допускайте прямого магiчного протистояння! Ви програете дитинi, i для неi i для вас це може мати трагiчнi наслiдки. Ваш батькiвський авторитет мае триматись на цiнностях, що не мають вiдношення до магii.

Друге. Не заважайте iй гратися, поки iгри ii мають невинний характер. Поки вона перетворюе сусiдських курей на грифонiв i павичiв – мовчiть, хай бавиться… А як тiльки вона захоче перетворити ваш нiс на моркву – вiдшмагайте ii.

У стосунках з маленьким магом рiзка подеколи – незамiнний iнструмент.

Трете. Навчайте ii наук, мистецтв, шляхетних ремесел. Хай буде при дiлi з ранку й до вечора. Не заважайте iй знущатися з учителiв – тi самi мають пiдтримувати свiй авторитет.

Четверте. Не приховуйте вiд неi, що ii магiчний ступiнь вищий за ваш. Повiдомте iй про це спокiйно й просто».

* * *

За пiвгодини я зупинився перед аптекою на розi й зазирнув у металеве дзеркальце бiля входу.

Вигляд у мене був ще той: сине око потьмянiло й нiби взялося плiвкою, зате жовте горiло ненаситно й хижо. Не доводилося дивуватись, через що це перехожi так i сахаються врiзнобiч, через що молодий i худорлявий вартовий, що зустрiвся при виходi iз заiжджого двору, вiдколи йде слiдом за мною невiдривно. До речi, ось його стурбоване обличчя вiдбилося в дзеркалi за моею спиною…

Я круто розвернувся:

– Чесний страж бажае бачити моi документи?

Чесний страж був блiдий, але рiшучий.

Я пред’явив йому членський квиток Клубу Кари зi сплаченими внесками; побiжно проглянувши папiр, парубчак глитнув i вклонився:

– Перепрошую за турбування, пане зi Таборе… Служба.

Я з розумiнням покивав. Напруження помалу спадало; ще трохи, й очi моi прийдуть у вiдносну рiвновагу, i можна буде спуститися до погрiбка, посидiти над келехом лимонаду й обдумати розповiдь норовливого стариганя.