Мідний король

Не раз бувало, що успiшний торговець, уже виторгувавши грошi за товар, дiставав «доплату» у виглядi удару стилетом чи отруеноi голки, що влетала у вiкно.

Тому недостатньо було купити шкуру, довести ii й продати по частинах. Тiльки той, хто повернувся живим iз рейсу, напевно мiг сказати: пощастило.

Команда веселилась усю нiч. На ранок з’ясувалося, що плани багатьох веслярiв знагла помiнялись: замiсть того щоб iти з Арвi та Лу в наступний рейс, уже дев’ятеро, а не двое, хотiли зiйти в порту Фер i розрахуватися.

Арвi та Лу замкнулись у каютi й довго радилися – пошепки. Коли вони звiдти вийшли, Арвi був дуже злий, а Лу – похмурий.

– Ми йдемо в наступний рейс i вiзьмемо команду в спiлку, – сказав Арвi, спершись, своiм звичаем, ногою в бочку. – Хто не хоче – полотном дорога, умовляти не станемо!

За два днi на обрii показалися гори. У долинi мiж двома хребтами лежав порт Фер – транспортний вузол, торговельний казан i бандитське гнiздо побiч кордонiв Імперii.

* * *

Розвiяровi снилося, що вiн полюе на донного дракона.

Була нiч. Галера стояла в бухтi, бiльше схожiй на грот. Сiра скеля нависала просто над щоглою. Тут було так тихо, що поверхня моря здавалася залитою шаром сметани.

Розвiяр спав на палубi. Нiколи в життi йому не доводилося бачити донного дракона. Тепер, увi снi, тварюка уявлялася йому на тисячi ладiв.

На «Лусцi» було незвично порожньо. Бiльша частина веслярiв вирiшила провести нiч на березi, тiльки деякi, сiмейнi й ощадливi, зостались на галерi.

Розвiяр спробував пiти з рештою – буцiм для того, щоб вiдпочити по-чоловiчому, але Арвi ворухнув бровами:

– Таж у тебе нема грошей, дурню. Та й малий ще. Сиди.

І Розвiяр пiшов у трюм, але там було так парко, що вiн знову пiднявся на палубу i лiг на голих дошках.

Вiн довго не засинав. Придумував – i не мiг знайти причину, за якою капiтану варт узяти його в похiд за шкурами. Розвiяру хотiлося бути переконливим; гаразд – нехай вiн молодий, але зате нiчого не боiться. Йому можна платити менше, нiж рештi.

У перший похiд взагалi можна не платить! Уже потiм, коли Розвiяр себе покаже – тодi вiн стане до спiлки, як iншi. Вiн слабкий весляр – але в дорозi посильнiшае…

Вiн засинав, i ввi снi Арвi погоджувався з ним. Кивав, плескав по плечу, казав: гаразд. Пiдеш iз нами.

Свиснули в повiтрi крила. Розвiяр розплющив очi, швидко сiв: увi снi йому привидiвся патрульний птах. Слабко свiтилось море, у бухту заглядав далекий половинчастий мiсяць.