Мідний король

Люк зостався вiдкритим, Розвiяру тiльки й лишалося, що висунути голову, стати навшпиньки…

Спершу вiн побачив ноги – темно-жовтi, перетинчастi, з кiгтями. Потiм – усю птаху, бiлу, навiть синювату, неможливо здоровезну; вона стояла боком, Розвiяр побачив складене крило, сiдло на спинi й крутий вигин шиi. Птах повернув голову, подивився на Розвiяра жовтими злими очима.

– Униз! – гаркнув незнайомий голос, i Розвiяр тiльки тепер побачив, що по облавках стоять двое в кольчугах, зi зведеними арбалетами в руках.

Налинув вiтер, над головою заплескали крила. Розвiяра схопили за ноги i стягнули в трюм, боляче цюкнувши пiдборiддям об сходинку.

– Здурiв?! – лисий весляр тряхнув його, як ганчiрку. – Не лiзь! Непокору нам запишуть!

Розвiяр, приголомшений, сiв бiля борту. За декiлька хвилин Арвi, Лу й офiцер знову вийшли на палубу, i голоси iхнi звучали по-дiловому i майже спокiйно.

– Не попадайтеся, – сказав офiцер. – Застану з товаром – живими не вийдете. Маемо наказ топити браконьерiв iз кораблем i командою.

– Ми чеснi торговцi, – сказав Лу.

Арвi щось пробурмотiв.

– Пiшли! – гукнув офiцер своiм.

Дзвiнко заляскали крила об палубу. «Луска» хитнулась, тепер уже звiльняючись вiд зайвого вантажу. Хвилина минула в мовчанцi, тодi Лу гучно й вигадливо вилаявся.

* * *

Пiсля вiдльоту крилам на «Лусцi» вiдбулося буйне свято. Схоже, галерi разом iз командою вдалось уникнути великоi небезпеки. Кислими залишалися тiльки Арвi та Лу: Розвiяр зрозумiв з уривкiв розмов, що iм довелося заплатити вартовим великий штраф, а може, й хабар.

На палубу викотили барило «пекучки» з припасiв. На радощах розв’язались язики; сидячи в купцi разом з усiма, Розвiяр дiзнався те, що трималось у таемницi.

Полювати на донного дракона заборонено в Імперii: шкурами цих жахливих тварюк, дорогоцiнними шкурами, прикрашалися житла найвищих посадовцiв i самого Імператора. Однак знаходилися смiливцi, якi вистежували в пiдводних печерах молодих, не в повнiй силi драконiв i вбивали.

Або гинули: донний дракон страшний, навiть юний, i не було випадку, щоб загiн мисливцiв повернувся зi здобиччю i в повному складi.

«Луска» була контрабандистським судном. Арвi та Лу приводили галеру в умовлене мiсце, купували шкури у браконьерiв i везли на продаж у Мiрте; це була далека й небезпечна путь. У Мiрте шкури дракона цiнували нечувано, але iмперськi шпигуни вистежували браконьерiв, коли тi повертались.