Мігрант

Айра вiдiйшов вiд вогнища в темряву, осяяну вогниками свiтлячкiв. Крокодил наздогнав його. За спиною, бiля вогнища, заговорили всi разом – i гучно.

– Послухай, – Крокодил зупинився, перепиняючи Айрi дорогу. – Залиш пацана. Навiщо ти йому життя ламаеш?

У сутiнках обличчя Айри зливалося з нiчним лiсом.

– Ти чуеш? Навiщо ти ламаеш хлопчинi життя? Через мене – ну добре, я мiгрант, я дорослий… А з ним так чинити – навiщо?

– Ти почуваеш провину, – чути було, що Айра посмiхаеться. – Це добре.

– До чого тут я?!

– До чого тут вiн? Тобi байдуже до нього, чужий хлопчак, пройшов вiн Пробу чи нi – тобi що з того? Але тобi здаеться, що ти винен.

Крокодил вiдчув, як утомився сьогоднi, як болить усе тiло й стогне порiзана рука. У темрявi наступив на корiнь, що випинався з вологого злежалого листя. Засичав вiд болю в потривоженiй п'ятцi.

– Порiз затягнув? – спитав Айра.

– Нi.

– Їдь iз Камор-Балом. Прикрась бiдоласi цю путь.

– Це наказ?

– Це порада.

– Не поiду.

– На все свiй час… Знаеш, навiщо iм дають ножi? Навiщо потрiбнi тесаки, крiм того щоб чистити рибу, виготовляти рогатки з острожками, робити стандартнi порiзи для регенерацii?

– Навiщо?

– Це частина випробування. Людина – повноправний громадянин – може бити товаришевi морду, але не зведе на нього зброi. Звiв – усе, вiльний, внутрiшня незрiлiсть.

– Та можна виховати… – почав було Крокодил.

– По-перше, я не вихователь. По-друге – незрiлiсть у такому вiцi не пiддаеться корекцii.

– У вас не бувало вiйн? – спитав Крокодил. – Ви принципово вiдмовляетесь вiд зброi, ви…

Вiн хотiв сказати «пацифiсти», але не знайшов пiдхожого слова: на язицi крутились архаiчнi «миролюбцi» з величезним хвостом побiчних значень.

Айра ледь усмiхнувся:

– Отже, на курс iсторii й культури Раа тобi не стало снаги? Крокодил застидався.

– Устигнеш, – м'яко завважив Айра. – На професiйних курсах, куди тебе вiдрядить хазяiн-покровитель.

– Чому тобi так важливо, щоби я не пройшов Пробу?

– Ти вже навчився регенерувати?

Крокодил промовчав.

– Сьогоднi я тебе залишив тiльки затим, щоби всiх пройняв приклад Камор-Бала, – сказав Айра. – Щоб увиразнити подiю.

– І щоби iм було кого ненавидiти.

Айра хмикнув:

– Знаеш, я працюю. Менi потрiбно, аби вони були весь час в екстремальних умовах. Це складно, так. Це Проба.

Глава третя

Це була вже друга безсонна нiч.