Мігрант

Крокодил чудово знав, що завтра на свiтанку доведеться вставати, бiгти кудись до повного виснаження i звiтувати про здатнiсть лiтати без крил, наприклад. Чи iсти черв'якiв. Чи дихати пiд водою. Йому було однаково.

Вiн бродив сам по лiсу, освiтленому зорями, супутниками й свiтляками в травi. Сюрчали цикади або якiсь iхнi мiсцевi аналоги. Холоднiшало, Крокодил розмахував руками, щоби зiгрiтись. Вiн би пробiгся, але збитi ноги болiли.

Потiм вiн почув шурхiт у кущах. «На мiсцi Камор-Бала, – подумав вiн, – я вичекав би момент i зарiзав кривдника на смерть.

Залежний громадянин начеб не може нести кримiнальноi вiдповiдальностi…»

У кущах виявилась невелика тварина, на кшталт лисицi, але з голою шкурою. Потворна i водночас зворушлива тварюка. Крокодил розгледiв ii, коли вона перетинала галявинку – розсiяне свiтло мiнилося на шкурi звiрини, гладенькiй, нiби намащенiй. Блимнули в мороку величезнi очi: тварина мала нiчний триб й не хотiла, щоб iй заважали.

Крокодил потягнувся, розганяючи кров. «Отже, юридичнi особливостi: якщо Камор-Бал, громадянин iз обмеженою дiездатнiстю, мене зараз зарiже – хто вiдповiдатиме? Батьки? Айра мае рацiю: я замало знаю».

Гола звiрина розчинилась у темрявi. Крокодил прислухався: не почув нi чужого дихання, нi поруху, нi навiть запаху. І знову Айра мае рацiю: я почуваюся винним… Хоча складу злочину немае в моiх дiях. Повноправний громадянин не може брати зброю, якщо його смикнули за косичку…

Мiж стовбурами стала помiтною водна гладiнь. Вiйнуло запаморочливим запахом прибережних квiтiв.

Крокодил вийшов до рiчки. На каменi бiля берега сидiв парубок, стискаючи в опущенiй правiй руцi оголений тесак.

Крокодил зупинився.

Парубкова постать, гiпсово-бiла, хiба що не свiтилася в темрявi. Тимор-Алка неможливо було переплутати нi iз ким. Його лiва рука лежала на колiнах долонею догори, передплiччя перетинали, нiби шпали, темнi смуги.

Шрами. П'ять штук. Крокодил постояв, потiм пiдступив ближче.

Перед очима в нього Тимор-Алк зробив глибокий вдих i рiзнув себе по руцi побiля самого лiктя.

Показалася кров, майже чорна в сутiнках. Тимор-Алк опустив голову i зосередився, дивлячись на рану.

Крокодил побачив, як ii краi злипаються. З'еднуються – грубим швом. Крокодил боявся ворухнутися; хвилини за три повноi нерухомостi Тимор-Алк посунувся вперед, сунув руку у воду i змив кров.

Новий рубець, темнiший за iншi. Нерiвний, нiби руку розтинали консервним ножем.

– Ти ж завтра не встанеш, – не витримав Крокодил.