Самум (збірник)

 – Вiдбiй тривоги! Зi мною вже все нормально, уже все, здорова!

Старший з людей у синьому, пройшовши на середину кухнi, роззирнувся. Подивився на пiвпляшки коньяку, покивав головою; його погляд зупинився на кривому написi впоперек стола: «У моiй смертi прошу нiкого не звинувачувати»…

– Господи, – простогнала Вiка. – Цього я й боялася!

– Бiла гарячка, – сказав старший медик. – У машину!

Ірина розсмiялася.

Вона смiялася весь час, поки ii обережно зводили сходами й пакували в карету «Швидкоi допомоги».

* * *

Двое людей сидiли поруч на лавi у дворi, i поруч перебували нiч двi собаки.

Займався свiтанок.

Історiя друга

Гра в наперстки

– Якщо чесно, то треба менi у вiдпустку…

Поки спускалися сходами лiкарнi, Вiка все намагалася пiдтримати Ірину пiд лiкоть. «Невже в мене такий жахливий вигляд? – думала вiдьма. – Невже я схожа на людину, нездатну здолати трьох сходинок?»

Ледь одiйшовши вiд порога, вона вивiльнила руку:

– Сигарети принесла?

Вiка простягла iй пачку «Вiнстона» й запальничку.

Ірина затягнулася; згори, з вiкон, затягнутих у фiгурнi грати, на неi дивились iз заздрiстю.

– Клiентки телефонували, – повiдомила Вiка, явно бажаючи пiдбадьорити. – Одна плакала, дякувала – до неi чоловiк повернувся. Друга хоче ще раз прийти – не дотримувалася твоiх приписiв, не постувала, тому й досi роботи не знайшла.

– Ага, – безбарвно вiдгукнулась Ірина.

– На сайт пишуть, новi щодня телефонують… Вiдпустка, звiсно, це добре. Але оренди за офiс ще нiхто не скасував.

«Капiталiзм, – похмуро подумала Ірина. – Потогiнна система, як у дев'ятнадцятому столiттi. Нi тобi оплаченого лiкарняного, нi тобi соцпакета, нi профспiлковоi путiвки до санаторiю. Працюй, працюй, наче раб на галерах. Бо клiентура розбiжиться, оренда зжере весь прибуток, а у Вiки, до речi, дочка шiстнадцятирiчна, iй наступного року до iнституту вступати…»

Вiдразу подумки вона роздратовано себе урвала: «А чому це я повинна дбати про Вiчину дочку? Що, своiх проблем мало? У мене задниця сколота, повна сумка таблеток, та ще й дiагноз пiд сумнiвом.

От замкнули б мене до шизарнi мiсяцi на три, якоi б Вiка тодi заспiвала? Добре, що згоди на лiкування я не пiдписала, а той факт, що я небезпечна для себе й оточення, у станi ремiсii виявити не вдалося.