Самум (збірник)

– Я вас нiколи не забуду.

І Катя вiд'едналася. Вiдьма обережно поклала апарат на край стола.

– Бачиш, вiдьмо, – сказав демон. – На твоему рахунку добра справа. Тобi зарахуеться.

Ірина помовчала. Подивилась на своi долонi – вони досi тряслися. Звела очi; демон стояв за три кроки, як i ранiше схрестивши руки на грудях.

– Олегу, – сказала вiдьма, – хто тобi… – вона подивилась на телефон, – Катя?

– Нiхто.

– Тодi чому ти ii врятував?

– Це ти ii врятувала.

– Добре, – Ірина помовчала. – Я спитаю по-iншому… Як ти дiзнався, що Катя стрибне з даху, якщо вона сама про це не знала?

– А оце, – демон дивився iй у вiчi, – не твоя справа.

Ірина проковтнула клубок:

– Добре. Я питаю, бо, якби ти точно мiг сказати, хто на цiй фотографii, ну… мае проблеми, нам було б простiше, е-е-е…

– Просто не буде, вiдьмо, – сказав демон. – Не сподiвайся.

* * *

Отже, три рiзнi людини. Нi iмен, нi прiзвищ, жодних пiдказок. На годиннику – чверть на першу; до останнього подиху самогубцi залишилося шiстнадцять годин i двi хвилини.

– Де це мае статися?

– Не знаю.

– Хоч щось ти знаеш конкретно?

– Фотографiя. Краватка з Мiккi Маусом. Хтось iз них. Усе.

Ірина пройшлася по кухнi, розминаючи пальцi, наче фокусник перед виступом. Вiдкрила Вiчину телефонну базу. Насупилась. Узялася за телефон:

– Вiка? Цей мужик, що останнiм приходив, записувався по телефону?

– Нi, – вiдгукнулася в слухавцi Вiка. Чутно було, як шумить мотор i грае в маршрутцi «Радiо Шансон».

– Для дiла, – вiдрiзала Ірина. – Ну все, вибач.

– Допомогти тобi?

– Сама впораюся.

Демон нависав над нею, заважаючи зосередитись. Ірина зайшла на свiй сайт, ввела пароль, переглянула записи. Останнiй вiдвiдувач зарееструвався на форумi пiд невимовним нiком i залишив для зв'язку електронну адресу, схоже, одноразову – iм'я скриньки звучало дико, безглуздий набiр букв i цифр.

– Фiгня, а не адреса, – буркнула Ірина.

– Якщо я хочу записатися на прийом до вiдьми, але не хочу виставляти своi координати, – мудро почав демон, – я створюю нову скриньку, спецiально для цього випадку…

– Або пишу, що в голову стукне.

– Нi. Я ж не малолiтнiй мережевий троль, я справдi збираюся пiти на прийом до цiеi вiдьми. Отже, я зацiкавлений у тому, щоб одержати iнформацiю… Просто напиши йому! Зараз!

Ірина, як загiпнотизована, набила в поле теми: «Новини вiд вiдьми Ірини».