Самум (збірник)

Ірина скорилася, заздалегiдь знаючи, що результату не буде. І точно – скринька була порожньою; вона задумалася, розглядаючи кольоровi рекламнi вставки.

Вiдкрила Яндекс. Набрала в рядку пошуку: «Виклав iнтимнi фото».

Знайшлося чотириста шiстдесят чотири тисячi сторiнок.

Демон моментально навис над лiвим плечем:

– Ще подивися на форумах. Ще в блогах. Ще…

– Сама знаю, – вiдгукнулася крiзь зуби. – Не заважай.

***-

Антивiрус працював, як галерний раб: фальшивi скарги на хлопцiв, що нiбито помiстили в мережу фото покинутих жiнок, вели просто на порносайти.

Маневруючи мiж випещеними Демi Мур, Наомi Кемпбелл та любительськими знiмками домогосподарок – голих, iз гусячою шкiрою, – струшуючи налиплi по дорозi вiруси, вiдьма хвилин через п'ятнадцять вiдшукала форум, де обговорювали нову галерею «The Best вiд Митi Чеканкiна».

Плутаючись у посиланнях, Ірина вийшла спершу на головний сайт фотографа. Тут мiстилося парадне фото Митi з камерою на грудях: довге волосся зiбране у хвiст, широкi плечi розправленi, блакитнi очi iнтригують.

Електронна адреса, залишена для зв'язку, нiчого спiльного не мала з тiею одноразовою, на яку Ірина вже надiслала листа.

Серед знiмкiв, викладених для ознайомлення, голоi натури не знайшлося. Ірина повернулася на форум, похапцем зарееструвалась i настукала повiдомлення: «Привiт, а де ця галерея, про яку говорять?»

Їй дали посилання, i за кiлька секунд вiдьма побачила те, що шукала.

Знято було майстерно. Двадцять фото, кожне з новою моделлю – вiд досить-таки скромних у жанрi м'якоi еротики до розпусних, вишукано-вульгарних порнознiмкiв.

Дами, незалежно вiд форм i об'емiв, зухвало дивилися в об'ектив; тiльки одна дивилася без виклику, повз камеру. Пiд фото був пiдпис: Лiза. Телефон такий-то.

– Скотина, – прошипiла Ірина. – Усе ясно: дiвчина скромна, та ще й вiруюча, Митя Чеканкiн ii спокусив, а його дама йому помстилася. Галерею виклали, – вiдьма перевiрила дату, – позавчора… Двох днiв вистачило, щоб набратися ганьби, та ще рiднi, мабуть, додали перцю.

– Думаеш, це справжнiй мiський телефон?

– Аякже. У цьому сутнiсть помсти. Вона точно не сама живе, а з батьками, найiмовiрнiше… Ясно, чому нещасна в петлю полiзла!

– Ще не полiзла, – уточнив демон. – Але твоя правда, мотив у неi е. А за номером телефону можна дiзнатися адресу.

– Я вiдьма, а не хакер.

– Сучасна вiдьма не може не бути хакером! Давай.

* * *

– Я знала, що тобi сподобаеться, Митьочку.