Самум (збірник)

Вiка, як завжди, зажурилася вiд того, що важко самiй пiднiмати дiвчинку, а потiм повеселiшала, бо вона, дама без вищоi освiти i взагалi без професii, якось дае раду, тягне й пiднiмае. Потiм Вiка зателефонувала в турфiрму й замовила для Ірини п'ятизiрковий готель у Шарм-ель-Шейху.

Тим часом столик пiд церковною парчею, де так i залишилася стояти чашка з недопитим чаем, раптом почав трястись, наче у вагонi. Дверi до кiмнати були причиненi, ноутбук грав ретро-композицiю «Дискотека вiсiмдесятих»; тiльки коли чашка зiсковзнула зi стола i з гуркотом розсипалася на друзки, Ірина й Вiка вiдчули лихо.

На темнiй паркетнiй пiдлозi розтеклася калюжка, схожа на зiрку. Бiлi скалки з золотою смужкою розлетiлися по всiй кiмнатi.

– Протягом скинуло? – припустила Вiка.

– Наче ж не було нiякого протягу…

Вiдчинена кватирка цiдила денне повiтря. Аромат пахощiв послабшав; нi жаб'ячий кiстяк, нi диплом на стiнi, нi череп, нi сушене зiлля не постраждали.

– Поривчастий вiтер, – сказала Вiка, повертаючись iз кухнi зi щiткою в однiй руцi i шваброю в другiй.

 – Сьогоднi в прогнозi…

– Чашки шкода, – сказала Іра. – Зручна була.

* * *

Їй траплялося зустрiчатись iз незадоволеними родичами клiенток, iз дружинами вiдбитих чоловiкiв i з нареченими вкрадених женихiв. Бували скандали, iнодi мордобоi, але такi iнциденти потрапляли до розряду неприемностей, а не серйозних проблем.

Кiлька разiв у ii практицi запах смаленого з'являвся зовсiм близько, густий i iдкий. Бувало, тiкала темними вулицями вiд гопникiв, найнятих ii побити, часом доводилося мiняти офiс i термiново виселятися з винайнятоi квартири.

Їй вдавалося втрясати проблеми з мiлiцiею, бандитами, податкiвцями; щоразу вона ясно розумiла, звiдки йде небезпека i що треба робити, аби ii уникнути.

Чомусь розбита чашка, предмет простий i неважливий, змусила ii знову вiдчути запах смаленого. Ледве вловимий. Та – найгiрше – вона не могла збагнути, звiдки загрожуе небезпека.

Починала болiти голова.

Рiвно о четвертiй з'явилася наступна клiентка – провiнцiалка рокiв п'ятдесяти, на вигляд простувата, але чiпка й розумна.

Їi дочка жила в Америцi й нiяк не могла вийти замiж – хоч мужикiв, здавалося б, не бракувало.

– Ти подивись! – жiнка з порога стала звертатися до Іри на «ти», одразу зрiвнюючи iхнi позицii. – І фiгурою Бог не обдiлив, i личком, робота грошова, i вiчно бiля неi то один, то другий крутиться. А замiж – увесь час зриваеться! Оцей, останнiй, уже й обручку купив.