Промінь

– Це… комп’ютерна симуляцiя?

– Уяви альтернативну реальнiсть, де у землян е ресурси, щоб вiдправити корабель у далекий полiт, але немае технологiй, щоб укласти екiпаж у сплячку.

– Але…

– Ти ж тепер знаеш, що свiт улаштований складнiше, нiж ти думав?

Так, помислив Денис. Ти пояснив менi – швидко й ефективно.

Зiрки розтанули. Космос змiнився синiм небом. Денис побачив океанський берег: хвилi перекидалися на пiсок, гойдалися на вiтрi свiчки високих пальм.

– Ось рекреацiйна зона, – сказав дядько Роберт.

 – На кораблi iх чотири, вони моделюють природнi земнi ландшафти… Нi, це не комп’ютерна симуляцiя. Це справжня солона вода… І справжнi люди, Денисе. Це люди.

Омана стислася – космос, корабель, вежа. Втяглася в рамку, перетворилася в пласке зображення на екранi. А пiд екраном сидiв дядько Роберт – у джинсах i светрi, простий, зрозумiлий, iнфернальний. Лив воду у високу прозору склянку:

– Питай, у тебе мають бути питання.

– Куди вони летять?

– До планети земного типу, з чудовим клiматом, джерелами енергii, флорою i фауною, але без розумного життя.

Трете поколiння «Променя» колонiзуе цей чудесний свiт. Ще питання?

– З погляду генетики… Жалюгiдних двiстi людей, як прабатьки майбутнього людства…

– Радий, що ти тямиш. Менi здалося в якийсь момент, що ти розклеiвся… Нi, цi люди не дурнiшi за тебе. У них е заморожена донорська сперма й працюе генна iнженерiя. Не турбуйся за них.

– Я не турбуюсь. Що… я повинен робити?

– Дай iм за тридцять робочих днiв сенс життя, i я вiдпущу тебе додому.

– Що?!

Дядько Роберт простяг склянку – через столик мiж ними:

– За тридцять днiв експерименту на кораблi мине тридцять рокiв. Раз на добу – в iхнiй реальностi раз на рiк – ти зможеш чинити вплив на пасажирiв: мiняти умови, пiдкидати iнформацiю, давати новi ввiднi. Ти не зможеш прямо втручатися в iхню свiдомiсть.

– Але… хiба… сенс iхнього життя – не сам полiт?

– Для першого поколiння так. Але народженi на кораблi дiти можуть вирiшити, що цей сенс iм нав’язали… Бо так воно i е.

Денис мовчав. Дядько Роберт кивнув, пiдбадьорюючи:

– Там немае нiчого складного, штучний iнтелект корабля виконае будь-яку примху, але ти повинен правильно розрахувати, якi наслiдки матиме кожне втручання. Ти можеш сказати пасажирам правду про себе, про експеримент, але це зруйнуе iхню картину реальностi й доведе iх, i тебе – до краху. Нiкому не подобаеться усвiдомлювати себе iграшкою.

– У чому суть експерименту?

– Для тебе? Дуже просто.