Промінь

Вiн пiдсунув до Дениса тарiлку, завалену пiдсмаженими ковбасками, колоритно оздоблену гiрчицею, хроном i майонезом. Денис похитав головою:

– Ти звiдки, Славiк?

– З Магнiтогорська… Якщо хочеш спитати, чого я чорний, то мiй татко бiзнесмен з Кенii, дуже крутий чувак, а мати – переможниця конкурсу краси «Мiс Пiвденний Урал».

– Можеш розказати, як ти сюди по…

Розчинилися вхiднi дверi, й Денис затнувся.

Дiвчата. Одна рокiв сiмнадцяти, спортивна, висока, з довгим темним волоссям, що спадало на плечi.

Друга на рiк-два старша за Дениса, маленька, тендiтна, коротко стрижена бiлявка.

– Опа, – сказав Славiк.

– Жопа, – моментально вiдгукнулася брюнетка. – Ви хто такi? – вона розглядала iх скорiше не здивовано, а обурено, наче вони без дозволу сiли за ii стiл. – Ви що, теж у програмi?!

– Тю, – Славiк устав i розправив плечi, демонструючи рельефну мускулатуру в сiточцi кельтських вiзерункiв. Видно було, що до цього прийому вiн вдаеться не вперше i впевнений у його дiевостi.

– Дiвчата, заходьте.

Ви обидвi дуже класнi. Мене звати Славiк. Зварити вам кави?

– Звари, – без подиву вiдгукнулася брюнетка, i Славiк поплив за стойку. Полилася вода, засичала кавоварка. Брюнетка тим часом узяла стiлець, пiдсiла за столик до Дениса й оглянула його, як фейс-контролер на входi в нiчний клуб:

– Скiльки рокiв?

– Чотирнадцять.

– Вундеркiнд? Мене звати Еллi, а це, – вона кивнула на блондинку, – Маргарита.

– Не схожi, – сказав Денис.

– На кого?!

– На Еллi й Маргариту.

Одна подорожуе у Смарагдове мiсто, друга лiтае на мiтлi… Вам треба помiнятися iменами.

– Я взагалi-то Марго, – тихо сказала блондинка. – Так простiше.

– Тодi ти королева-iнтриганка. А на вигляд безневинна.

Марго блiдо всмiхнулася. Еллi глянула на Дениса уважнiше:

– А ти, виявляеться, жартiвник.

Вернувся Славiк, поставив одну чашку кави перед Еллi, другу перед Марго:

– Цукор? Вершки? Бутер намастити?

– Так би й сказав, що ти офiцiант, – Еллi зверхньо посмiхнулася.

– Я взагалi-то за фахом бармен, – Славiк пiдсiв до стола.

 – Якщо ти хочеш запитати, чому я чорний, то мiй батько – крутий кенiйський бiзнесмен…

– Менi байдуже, чорний ти чи в клiтинку. Як ти сюди потрапив?

– Як i ти! – Славiк весело пiдморгнув. – На чому спалились, дiвчатка? Травичка, спайси, сiль?

Еллi й Марго переглянулися.

– Ще один жартiвник, – сухо сказала Еллi. – Добре, нема чого гаяти час: я Еллi, в паспортi Олена, але друзi називають мене Еллi.