Промінь

Ех, розвалилася така гiпотеза…

– Може, розповiси? Про дядька?

На поверхнi басейну, як i ранiше, плавав самотнiй листок.

– Якщо ти готова слухати.

* * *

Вiн розповiв свою iсторiю вперше з того моменту, як у його спальнi одного разу стихли всi звуки, i в крiслi бiля стола опинився дядько Роберт. Вiн сам не розумiв, наскiльки важливо для нього розповiсти, крок за кроком, сформулювати. Виговоритися. Пiсля того, як вiн замовк, Еллi довго не подавала голосу. Час був – далеко за пiвнiч.

– Ти впевнений, що тобi не ставили нiяких неврологiчних, психiатричних дiагнозiв? У тебе не було галюцинацiй, провалiв у пам’ятi, настирливих iдей?

– Нi.

Я здоровий.

– Охрiнiти, – сказала Еллi й обхопила плечi руками. З кожною секундою iй ставало холоднiше. Денис уперше бачив, щоб людина отак замерзала за кiлька хвилин, хоча нiч була тепла, зовсiм лiтня.

Вiн зняв джинсову куртку й накинув iй на плечi:

– Ти сюди приiхала з валiзою? Зi своiми речами?

– Т-так, – вона заiкалася. – Їх, щоправда, обшукали й порозпихали по пакетах, умова ек… експерименту…

– А мене привезли непритомного… – вiн хотiв сказати «у памперсi», але прикусив язика.

 – Усi речi новi, з етикетками. Нiчого свого. Нiяких документiв… Тепер ти розумiеш, чому я готовий повiрити, що нашi пупси – не програма, а…

Вiн вдивився в ii лице й осiкся:

– А, добре, не мае значення. Не переживай. Тебе вся ця мурня… напевно… не стосуеться.

– Я довiдалася про к-конкурс вiд свого викладача китайськоi. Написала заявку. Їi розглянули.

Тести проводилися на базi столичного унiверситету. Там не було мiстичних д-дядькiв. Там нiхто нiкому не погрожував.

– Не хвилюйся. У найгiршому разi – ну, не одержиш свого гранту.

– Песець, – сказала Еллi. – Я вже не хочу гранту, я тупо хочу додому.

– Фiгня. Ти ж боець. Як це ти не хочеш гранту? Усе буде нормально.

Вiн сiв поруч i обняв ii за плечi, намагаючись зiгрiти.

– А ти незайманий, – млосним голосом сказала Еллi.

– Чого ти так подумала?!

– Видно, – вона схлипнула й поцiлувала його в губи.

На секунду Денис забув про все: про дядька Роберта, програму «Промiнь», про те, що Еллi старша за нього на три роки…

А потiм стало дуже боляче. Губи, розбитi, нiби лопнули зсередини, неначе iх облили гасом i пiдпалили. Вiн напружився, Еллi вiдчула це, вiдсторонилася – i засмiялася, дивлячись на нього.

– Ти вампiр. У тебе пiдборiддя в кровi. На.

Вона подала йому паперову серветку, але при цьому всмiхалася так, що Денис не образився.