Промінь

«ПРОМІНЬ». МАРІЯ

День Старту був головним святом на «Променi» – день кольорових миготливих вогнiв, фонтанiв, музики, святкових застiль. На початку вечора вони збиралися в головному залi, амфiтеатрi, i разом вiдраховували ще один рiк шляху. Коли почали дорослiшати дiти, головною подiею Дня Старту стало привiтання нових повнолiтнiх: колишнi промiнцi, що стали квантами цього року, пiднiмалися на сцену. Церемонiя проходила зворушливо й смiшно. Так було ранiше.

Цього разу вперше в День Старту вони згадали тих, хто не дожив.

Потiм довго нiхто нiчого не говорив. Марiя набрала повiтря, щоб перервати гнiтючу тишу, але тут на подiум – сцену перед залом – злетiла Лiза Репiна, Максимова дочка.

– Ровесники! – вона не готувалася, кожне слово було щире й народжувалося прямо тут, на сценi. – Тепер наша черга! Пiднiмайтеся до мене, розповiмо нашим дорослим, що буде далi, i чому нiчого не закiнчилося?!

Їi слiв нiби тiльки й чекали. Новi повнолiтнi, тридцять двi душi, пiднялися на сцену – як це робили в попереднi роки iхнi старшi брати й сестри.

– Сьогоднi День Старту, сьогоднi свято, – продовжувала Лiза сильним дзвiнким голосом. – Тож смiймося! Танцюймо, як звичайно! Нiхто не вмер, усi просто пiшли в iнше мiсце й чекають на нас там! Хто, хто ще не вiрить менi, що батьки чекають нас на Землi?! Хто менi не вiрить?

І вона з викликом обвела поглядом зал, миттю переходячи вiд ейфорii до лютi, готова, здаеться, розтерзати кожного, хто засумнiваеться.

– Я не можу ii стримати, – пошепки сказала Анiта на вухо Марii. – Вона некерована.

– Що ж ви не вiтаете нас, дорослi?! – Лiза дивилася тепер зi сцени прямо Марii в очi.

Промiнь без запиту увiмкнув музику – «Марш космiчноi траси», неофiцiйний гiмн екiпажу.

– Вiтаемо, промiнцi, – Марiя ледь пiдвищила голос, i Промiнь посилив його, запустивши в динамiки. – Вiдсьогоднi ви – дорослi кванти, а отже, можете пити в барi коктейль, а найсмiливiшi – горiлку!

У залi з полегкiстю засмiялися.

Лiза схопила за руки хлопцiв, що стояли поруч, стисла iхнi долонi так сильно, що тi здивовано здригнулися. Пiдняла руки вгору, зробила крок до краю сцени, i зал вибухнув оплесками:

– Вiтаемо! Кванти! З днем народження!

– З Днем Старту! Щастя в новому роцi!

– Лi-за! Лi-за!

Марiя дивилася, злегка насупивши брови.