Промінь

Не хотiла показувати на публiцi нi роздратування, нi тривоги.

ДЕНИС

Коли надворi стало прохолодно, вiн усе-таки вернувся у свою кiмнату. Упав у лiжко, але заснути не мiг, узяв книжку навмання, увiмкнув лампу в головах, i знову ж навмання став читати: «Сенс мае бути знайдений, але не може бути створений. Створити можна або суб’ективний сенс, просте вiдчуття сенсу, або нiсенiтницю. Тим самим зрозумiло й те, що людина, яка вже не в змозi знайти у своему життi сенс, так само, як i вигадати його, тiкаючи вiд почуття втрати сенсу, створюе або нiсенiтницю, або суб’ективний сенс…»

Це дивно, але книжка заспокоiла його, i, засинаючи, вiн не зовсiм вдячно впустив ii на пiдлогу.

Вiн бачив яскравий, кольоровий i об’емний сон: долину неймовiрноi краси, але далеко внизу. У снi, стоячи на краю скелi, вiн вiдступив – боявся висоти. Вiд цього страху вiн прокинувся усерединi сну в маленькiй бруднiй кiмнатцi, i згадав, що от якраз висоти вiн нiколи не боявся. Хотiв заснути знову й вернутися в прекрасну долину, але тут закричав будильник, якого Денис не ставив. Вiн прокинувся остаточно: пiв на десяту.

Голова болiла так сильно, що Денис доповз до аптечки у ваннiй i знайшов розчинний анальгетик. У буфетнiй нiкого не було, валялися на столi залишки снiданку – картоннi й пластиковi коробки, стаканчики, серветки. Денис розвiв у водi порошок, надiрваний пакетик залишив на транспортерi. Широка сiра стрiчка почала рухатися, пакетик поплив по нiй, як крихiтний джет по пустельному злiтному полю, i зник за прогумованою бахромою.

Денис провiв його поглядом.

Пiйло пускало бульбашки в склянцi, самим своiм виглядом вiдбиваючи найменшу охоту його куштувати. Денис заплющив очi, затримав дихання й випив до дна. Механiчно сполоснув склянку пiд краном.

Вiн вiдтягував зустрiч з Еллi, i злився на себе за це. Що мiж ними сталося? Нiчого не сталося i не могло статися, спасибi товаришевi Славiку за нашу розбиту пику. Довiра? Взаемний потяг? Навряд, просто Денис учора розбазiкався. Звiсно, рано чи пiзно вони змусили б його все розповiсти.

Не та ситуацiя, щоб грати партизана. Але шкода, що вчора вiн вилив на Еллi не просто iнформацiю, а настояний загуслий страх. Краще б голяка станцював, чесне слово.

Як вона дивилася… жалiсть у ii поглядi теж була, але була i вдячнiсть за щось, i справжне зацiкавлення. При тому, що вона старша на три роки.

Сам не розумiючи навiщо, вiн вернувся до транспортера. Розсунув рукою прогумовану бахрому, посвiтив телефоном.