На нашем сайте вы можете читать онлайн «Сліпий василіск». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фантастика, Научная фантастика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Сліпий василіск

Автор
Дата выхода
28 февраля 2020
Краткое содержание книги Сліпий василіск, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Сліпий василіск. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Марина и Сергей Дяченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
«В якій тісній шкарлупині я живу – затурканий моїми жалюгідними п’ятьма почуттями, гордий своїм темним розумом, своєю безпорадною інтуїцією!» – вигукує один з героїв Марини та Сергія Дяченків, пізнавши іншу реальність.
Казкові персонажі, з людськими емоціями і проблемами, буденність, що несподівано повертається магічним боком, Місто, яке має розум і особистість, – це не тільки захоплюючі сюжети, а й пожива для роздумів. Саме це й відрізняє прозу Дяченків від інших, – філософський зміст, одвічні питання, на які, можливо, немає відповіді, але які повинна поставити собі кожна людина…
У збірку війшли повісті та оповідання «Підземний вітер», «Трон», «Тіна-Делла», «Суддя», «Сліпий Василіск», «Фенікс», «Казка про Золотого Півника», «Хуррем, або Усміхнена» та інші.
Сліпий василіск читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Сліпий василіск без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Вiн помер двiчi, двiчi помер у двох своiх синах, i не в горi перебував – у смертi. Вона була – життя… Чи подоба життя. Увесь свiт вiддзеркалюеться в небi – синi поля i бiлi палаци, кращi за тi, що е на землi, але недосяжнi, вони вмирали ранiше, нiж ти, лежачий у травi, устигнеш повiрити в них…
Блюзнiрство, дивина. Палац iз бiлих хмар, коли перша грудка землi вже впала на його старечi груди. І вiн поселився в цьому палацi, не думаючи про похоронне вогнище до неба.
Шкiра ii пахла яблуками. Чорний серпанок волосся, переривчасте дихання, забуття… Вуста вологi, як рiчковi каменi… У мороцi, що охопив його, злiтала птаха – одна i та сама, здаеться, удод, злiтала й злiтала, iз того самого мiсця, i розлiталася пiд крилами ялинкова луска…
Потiм йому здалося, що вiн цiлуе доньку, i вiн злякано вiдсахнувся.
Вона слухала, пiднявши на нього опухлi вiд слiз очi. Вiд заходу сонця i до свiтанку, i вранцi вiн зрозумiв, що вона вдячна йому. Чи за докладну розповiдь про Тошине дитинство, про Гришине отроцтво? Чи могла його пристрасть (жага любовi) порiвнятися з бажанням двох молодих воiнiв? Вiн старий…
Тиждень минув, як година.
Тепер вона знала про його життя трiшки менше, нiж знав вiн сам. Вона пам’ятала все до останнього слова; насолодившись ii любов’ю, вiн воскресив для неi своiх синiв. Смiхотливi Тошинi очi, коника з хлiбноi м’якушки, травинку в куточку вуст, вовка в пастцi, мертвий вузол на синьому паску…
Його втрачене життя змiнилося на сон, а увi снi вiн був щасливим.
Потiм вiн зрозумiв, що настав час повертатися.
Чутки обганяли воза; усi цi збудженi; згорьованi й радiснi, з’юрмленi люди були там, далеко – та вiн примушував себе мило кивати у вiдповiдь на вiтання. Вона стояла поруч, путаючись у шовкове покривало (серпанок), намертво (мiцно) тримаючись за Дадонову руку, вiн бачив, як спалахували очi будь-кого з чоловiкiв, якi поглянули на неi – але сам вiдчував лише гiркоту (бiль) i нiжнiсть.
В’iжджаючи в мiсто, вiн мимоволi звiв очi на шпиль – пiвник сидiв нерухомо, виграючи позолотою на сонцi, байдуже дивлячись поверх голiв i дахiв: сумирне, байдуже чудо-висько.
І не встиг вiдвести погляд, швидше вiдчув, нiж почув, як шум натовпу притих i змiнився.











