Сонячне коло

Убито? Значить, варта не дала йому втекти… Але подумайте, вбивця в самому серцi палацу, поряд iз покоями iмператора – це, мабуть, i е та сама зрада, якоi лорд-регент весь час боiться. Ще б якась частка секунди…

Вона опустилася на октаву нижче. Частка секунди там, на балконi, й Ірiс усе б виклала регенту, зiзналася, що вона шпигун мимоволi, що вона на гачку. Доля ii пiсля такого визнання була б незавидна, але головне – Лора з дiтьми напевно загинули б. Можливо, стрiлець, з’явившись так вчасно, мимоволi врятував iх усiх?

Чи надовго цей порятунок?

Я мушу придумати план, аби негайно покинути Кам’яний Лiс, розмiрковувала Ірiс.

І це погубить сестру.

У сусiднiй кiмнатi гримнули алебардою по пiдлозi, Ірiс перервала гру на серединi такту. Вiдчинилися рiзьбленi дверi. Імператор ступив до кiмнати – за його спиною маячили стражники. Слiдом за iмператором увiйшов лорд-регент, без пов’язки на обличчi, й безшумно зачинив за собою дверi.

Вона чекала побачити маленького хлопчика, «чудесну дитину», закохану в музику. Перед нею стояв пiдлiток, який мав вигляд п’ятнадцятирiчного, блiдий, iз коротким чорним волоссям, iз великим ротом i важким поглядом дуже темних очей. Обличчя його було помiтно асиметричним – i вiд того страшливим.

Ірiс, забарившись, низько опустила голову, зображуючи уклiн. Невiдомо, чи помiтив iмператор ii замiшання, але лорд-регент зауважив напевно.

Ірiс не пiдводила очей, забувши настанови мiсцевого етикету, не знаючи, що говорити, куди дивитися, чи слiд iй першою вiтати iмператора, чи, навпаки, не розкривати рота, поки до неi не звернуться.

– Це ваша сопiлка?

У нього змiнився голос. Несподiвано тонкi ноти видали хвилювання. Вiн дивився на iнструмент у руках Ірiс, i його блiде обличчя перетворилося: загорiлись очi. Асиметричнi губи розтягнулися у невпевненiй усмiшцi. Ірiс зрозумiла: вiн маленький.

– Це сопiлка, на якiй ви граете «Пори року»?!

– Так, ось вона, – Ірiс раптом вiдчула себе абсолютно природно. – Можете потримати. Тiльки обережно.

Імператор узяв iнструмент, як батько приймае первiстка. Завмер, розглядаючи, обмацуючи, нiчого навколо не помiчаючи, нiби впавши у транс.

Ірiс пiдвела очi – й зустрiлася з поглядом лорда-регента. Той усмiхався.