На нашем сайте вы можете читать онлайн «Сонячне коло». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фантастика, Научная фантастика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Сонячне коло

Автор
Дата выхода
12 октября 2020
Краткое содержание книги Сонячне коло, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Сонячне коло. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Марина и Сергей Дяченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Марина та Сергій Дяченки – це не просто сімейний і письменницький дует, це особливе явище в сучасному світі фантастики й фентезі. Автори десятків повістей і оповідань та 29 романів, свій жанр вони визначають як «магічний реалізм». Лауреати понад 100 літературних премій; зокрема на загальноєвропейській конференції фантастів «Єврокон-2005» у Глазго Дяченки отримали звання «кращих письменників-фантастів» Європи. Їхні твори перекладено англійською, німецькою, французькою, китайською та іншими мовами.
У новій серії «Світи Марини та Сергія Дяченків», започаткованій видавництвом «Фоліо», будуть опубліковані майже всі твори (понад 20 томів) письменників, перекладені українською і чудово ілюстровані.
«Сонячне коло» – унікальна за задумом збірка Марини та Сергія Дяченків. Вона присвячена пам’яті Бориса Стругацького. До збірки увійшли як повісті й оповідання, що отримали особисту премію Стругацького «Бронзовий равлик», так і дві нові повісті, «Пори року» та «Сонячне коло», написані за заповітами «реалістичної фантастики» братів Стругацьких.
Сонячне коло читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Сонячне коло без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
* * *
Черепашка горлала хрипким людським голосом, крик не припинявся, поки Тереза не вiдняла черепашку вiд вуха:
– Чому я мушу це слухати?
– Даремно ти перервалася, – сказав вiн сухо. – Доведеться починати спочатку i витрачати час.
Із кам’яним обличчям вона знову приклала черепашку до вуха. Шум моря, звук срiбного камертона… пауза… крик.
Вона мигцем подивилася на Ерно, той стежив за ii реакцiею. Інодi, коли вiн дивився на неi, ось як зараз, крiзь його безпристрасне хиже обличчя проступало iнше, обличчя хлопчака, з яким вона цiлувалася пiд гуркiт водоспаду – страшенно давно.
Крик обiрвався. Черепашка захрипiла й заговорила, швидко i ледь розбiрливо:
– Я промахнувся, але iншi тебе вб’ють. Ти здохнеш за те, що зробив iз моею провiнцiею… Адже вони вже здалися! Вони здались, а ти що з ними зробив?! Тепер iхнi дiти ростуть нiмi, вони онiмiли вiд жаху! Тобi кiнець. Це змова, велика, це павутина, в якiй ти муха. Але якщо вiзьмеш когось живим, як мене, – вiн не знатиме нiчого! Нiчого, нiчого! Нiчого!
Знову крик.
– Менi важливо, що ти про це думаеш, – сказав Ерно.
– Це маячня, – коли iй було страшно, робилися холодними руки, а права долоня ставала i зовсiм як лiд. – Такiй величезнiй змовi нiзвiдки взятися. Немае… опори, ти ж усе вичистив. Усiх. Поруч тiльки вiрнi. Цей чоловiк, можливо, i не брехав, але вiн сам обманювався.
– Як ти вважаеш, – запитав вiн задумливо, – каральний похiд на Щасливий Острiв був непотрiбним звiрством – чи стратегiчно виправданим актом залякування, який у результатi врятував багато життiв?
Вона мовчки порадiла, що вiн дивиться на неi без пов’язки на очах.
– Вiн був виправданим звiрством… Ерно… Навiщо ти записав допит?
– Щоб ти його потiм почула.
– Навiщо?!
– Бо менi важливо, чи дiйдеш ти того ж висновку, що i я.
Вона пiдiбралася; його манера всiх навколо випробовувати i перевiряти дратувала багатьох, але вже ii вiн мiг би позбавити цих екзаменiв.
– Цей чоловiк… не мав шансiв тебе вбити. Стрiла летить занадто довго. Або змовники тебе зовсiм не знають… а це навряд. Або тебе не збиралися вбивати.
– Тодi чого вони хотiли? – вiн усмiхнувся краечками губ. У неi заболiло серце: ця усмiшка будила забороненi спогади. І знову недоречно.
– Вiдвернути увагу, – просто сказала Тереза. – Я не розумiю, вiд чого, i це мене турбуе.
– Не «вiд чого», – пробурмотiв вiн. – Вiд кого… Дякую, Терезо.











