Сонячне коло

Ірiс озирнулася, вiдразу згадавши стрiлу з курчачо-жовтим оперенням.

– Це може бути небезпечно, государю. Бунтiвники…

– Не пролiзуть же вони прямо до палацу!

– Можливо, – вона говорила з навiяння, нiби ступаючи по тонкому льоду, – цi люди намагалися коли-небудь… зв’язатися з вами…

Вiн глянув здивовано:

– З якого дива? П’ять рокiв тому вони хотiли використати мене як марiонетку на тронi. Тепер я iм потрiбен тiльки мертвий.

І все це ти знаеш вiд лорда-регента, подумала Ірiс.

– Але, можливо, вони ще спробують щось до вас донести… Подати свою точку зору…

– Точку зору?! – вiн глянув так, що iй стало по-справжньому страшно.

 – Бунтiвники хочуть вiдмовитися вiд двох провiнцiй! Це не точка зору, це зрада, за яку слiд варити живцем! Ви… так ви просто…

Вiн хотiв сказати «дурепа» або навiть «зрадниця».

– …Ви нiчого не знаете про наш свiт!

У кiнцi галереi зазвучали кроки. Через плече iмператора Ірiс побачила лорда-регента, за його спиною штовхалися стражники.

* * *

Вiдступати iй нiкуди.

Завтра пiд час уроку вона залишить непримiтну черепашку на стелажi в кiмнатi для занять. Імператор обов’язково знайде ii й захоче прослухати незнайомий запис. Що вiн зробить потiм?

Вiн пiде до лорда-регента. Тодi Ірiс викриють, схоплять i звинуватять… у чому, в шпигунствi? Вона, звичайно ж, розповiсть усе як е, але до цього часу Лора з дiтьми буде в безпецi… напевно.

Обличчя iмператора, коли вiн вимовив слово «зрада», стояло у неi перед очима. Бунтiвники даремно сподiваються, що вiн здатний прислухатися до якихось iхнiх доводiв.

Імператор повнiстю пiд впливом лорда-регента… Навiщо Ірiс знати iсторiю бунту, навiщо заглиблюватись, адже вона завжди уникала полiтики?!

«Вiдмовитися вiд двох провiнцiй». Для Ірiс це нiчого не означае. Але заради своеi правди люди готовi варити супротивникiв у казанах – i бути звареними.

Їi пальцi бiгали по завитку сопiлки. На страшеннiй глибинi, куди не дотягнеться жоден нирець, жив равлик i сто рокiв рiс разом зi своею черепашкою, а потiм помер.

І порожню черепашку пiдняли на свiтло, випалили кислотою поверхню, вiдполiрували гирло i прорiзали клапани на мiсцi хiтинових голок. Смерть равлика набула нового змiсту – вона звучить.

Що буде з моею сопiлкою, подумала Ірiс iз раптовим страхом. Коли мене стратять… Чи зможуть цi люди зрозумiти, наскiльки дорогоцiнна саме ця черепашка i наскiльки вона тендiтна? Раз жбурнути в роздратуваннi об стiну – i звуку немае. Однiеi трiщини досить.