Стократ

Щоправда, в останнi мiсяцi майстер охолов до них, бо хлопцi ухилялися вiд нудного й важкого навчання, як могли. Тепер, порушуючи правила, учитель налив iм у двi склянки з однiеi сулii. Рiдина була прозора.

– Собака, – перший сказав Окра.

– Собака, – луною вiдгукнувся Бик.

– Що – собака? – у майстра роздималися нiздрi.

– Не клич собаку, покусае, – без тiнi сумнiву випалив Окра.

– Не клич чужого собаку, – приспiв Бик.

 – Покусае до кровi!

– Брехати ви майстри, – учитель оглянув обох зi зневагою. – У посланнi сказано: «Не називай собаку вiвцею, а свиню коровою». Ідiть додому, обидва, бачити вас не можу… Ти! – вiн обернувся до Джмiля так рiзко, що той пiдстрибнув. – Будеш пробувати, ще й далi мене ганьбити? Чи зразу пiдеш додому?

Юрба навколо шумiла дедалi впевненiше:

– Дiти в чому виннi? Що ти за вчитель такий! Боiшся, що учень заткне тебе за пояс? Тому й не вчиш? Цiну собi набиваеш? Негарно!

Багато хто, пiднiмаючи голос, навмисне повертався до крiсла, де безпристрасно сидiв Очi-й-Вуха: подивися, мовляв, донеси до князя, що за неподобство чинить тут майстер-мовознавець.

Шум, у якому щораз яснiше проступала злiсть, добряче заважав Джмiлевi, коли вiн узяв у тремтячi руки склянку з криваво-червоною рiдиною.

Перше – запах. Нехай заповнить тебе зсередини. Ти все одно нiчого не зрозумiеш, зате настроiшся на потрiбний лад… Нiколи не кажи, на що схожий запах. Не порiвнюй нi з iжею, нi з квiткою, нi з глиною, нi з вигрiбною ямою. Вiдпусти свiй розум. Просто вiдчуй.

Конец ознакомительного фрагмента.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.

litres.ru/marina-i-sergey-dyachenko/stokrat-22065790/) на ЛитРес.

Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.