Варан

– Ваша мосць, – повiльно сказав Слимак, що добре завважив знущання. – Цей пiддонець – усього лише спiльник. Вiн – едина ниточка мiж правосуддям i злочинцями…

Маг кивнув. Скiльки йому все-таки рокiв, подумав Варан. Тодi менi здалося, що вiсiмнадцять чи щось близько того… А тепер гадаю, чи не всi тридцять… Може, це взагалi не вiн?

У цей момент маг гостро поглянув на Варана, i враз стало зрозумiло: вiн. Може, йому сто рокiв чи двiстi. Вiн же маг… Звiдкiль Варану, дрiбному пiддонцю, таке знати?…

Маг дивився на Варана.

Краще весь сезон просидiти у В'язничнiй Кишцi, анiж хвилину витримувати такий погляд.

– От якби зустрiв тодi привiтнiше, – сказав маг, несподiвано пiдморгуючи. – Не дивився по-вовчи, не прагнув застрягнути Шуу в дулi… Хтозна, як усе обернулося б?

Кiнець, подумав Варан. І заплющив очi; i враз розплющив iх тiльки тому, що злякався, – адже вiзьмуть за боягуза…

– Що ж, – маг пiднявся. Свiтла хламида впала вздовж тiла, нижнiм краем доторкнувшись деревноi мозаiки на пiдлозi.

– Що ж тепер… Я привезу Імператоровi посiбника, – маг подивився на Слимака, i Варан побачив, як дiзнавач перший вiдводить очi:

– На те воля вашоi мосцi.

– Імператор дiстане переляканого хлопчиська, що на всi питання вiдповiдае: «Знайшов у морi»…

– Я не переляканий, – хрипко докинув Варан.

Маг осмiхнувся:

– Добре… Імператор матиме дуже хороброго пiддонця, що знае про походження фальшивоi сотки не бiльше, нiж ви, дiзнавачу Вероне-Бiломiдiю на прiзвисько Слимак… Або нiж його свiтлiсть князь.

Чи будь-який хлопчисько, що торгуе на базарi лакованими черепашками…

– Ми не знаемо, що вiн знае, – глухо заперечив Слимак.

Маг пiдiйшов до нього впритиск. Нiздрi Варана сiпнулись – проходячи мимо, хазяiн вежi лишив частинку свого запаху, i це був запах деревного диму. Легкий, ледве вловимий.

– Ми знаемо, – маг протнув спiвбесiдника поглядом, мов голка подушку. – Ми знаемо, що вiн пiдiбрав у морi те, що здалось йому дуже цiнним… Ви хоч завдали собi труду спорядити пошукову команду – оглянути пiдводнi печери в тому мiсцi, де вiн пiрнав?

– Авжеж, – сказав Слимак так само глухо.

 – Але деякi порожнини приступнi тiльки в мiжсезоння… Коли спуститься вода.

– На що й зважили злочинцi, лаштуючи сховок, – утомлено завважив маг. – Ну що менi ще передати Імператору?

– Кругле Ікло не загрожуе грошовiй системi Імперii, – понуро повторив Слимак.

– Як не загрожуе бочка з порохом, поки поряд не впаде iскра, – пробурмотiв маг.