Візит до Імператора

Клейонка в кiлькох мiсцях обгорiла, i карта звисала лахмiттям – страшним, схожим на обвуглену плоть.

…Чи був хоч якийсь сенс у тому, що я зробив?

Хтозна. Але не зробити цього я все одно не мiг.

* * *

Згорiло все. Котел вибухнув, проводку замкнуло, перекриття обвалилося. Вцiлiли тiльки чавуннi решiтки та флюгери.

Вичислити мене було справою технiки. Проте нiхто – нiхто! – мене нi про що не розпитував. Може, тому, що сина художника, нинiшнього власника будинку, ось-ось мали засудити за торгiвлю наркотиками.

Проте кар’ера моя скiнчилася, а сам я опинився тут. І ось уже багато рокiв я живу вiд уколу до уколу. Невже вся справа в тому, що колись хлопчиськом, граючи в футбол, я сильно вдарився головою об лоб якогось шестикласника?!

Вiдразу пiсля чергового уколу я знав, що так воно й було. Менi просто не пощастило. Тепер доведеться довго лiкуватися.

Але коли спливае час i надi мною змикаеться нiчна тиша, я, заплющивши очi, бачу жаскi бутони, що проростають крiзь дiри в обгорiлiй клейончастiй картi.

А неподалiк, в ординаторськiй, твердим жiночим голосом бурмоче телевiзор; я вслухався в це бурмотiння, i менi здаеться, що в крiслi дикторки сидить знайома стара, а за спиною у неi погойдуються оксамитовi чорнi бутони.

Я згадую задимленi руiни.

Руiни будинку з флюгерами.

Менi стае страшно, i водночас я майже пишаюся. Я зробив мало, дуже мало, але я хоч що-небудь зробив. Я НЕ дозволив бутонам розкритися. Це все, що я змiг…

Хоча коли-небудь, я знаю: може, просто зараз, – з любов’ю вирощена кимось квiтка вже розмикае пелюстки…

Імператор[4 - © М.

та С. Дяченки, 2009]

– Отже, мова йде про хлопчика з «Імператора»?

– Так. За документами – Денис Донцов. Хоча у нього зроду не було нiяких документiв, це вже зараз…

– Розумiю.

– На даний момент – тринадцять рокiв. Зачатий i народжений в експедицii. Третина дослiдних звiтiв – я маю на увазi нормальних звiтiв, коли у них було ще все нормально – стосуються перебiгу вагiтностi, пологiв, потiм розвитку немовляти…

– Пологи були частиною дослiдницькоi програми?

– Так.

Ви ж розумiете, як це важливо. Вiдтворення популяцii в умовах далекого походу. Наголовнiше питання… Хоча, звичайно, вони зробили купу важливих справ. Усiляких. До складу експедицii входили дванадцятеро осiб – усi блискучi спецiалiсти…

– Прошу вибачення, але я читав матерiали, якi менi передали. Там це все е.

– Так, вибачте.

– І що з хлопчиком? Окрiм того, що вiн…

– З ним усе нормально.