Візит до Імператора

Вiн адаптований. Розмовляе чотирма мовами, окрiм рiдноi. Грае на скрипцi i фортепiано. Розвинений фiзично. Товариський. Розумiе жарти i жартуе сам. Терплячий. Витриманий. Ввiчливий.

– У вас дивний емоцiйний фон, якась напруга стосовно хлопця…

– Я розповiм. Денис народився вчасно, легко i без ускладнень. Розвивався абсолютно нормально. Першi слова були – «мама» i «пiлот»… Коли йому було вiсiм рокiв, помер командир екiпажу. Через мiсяць – бiолог, батько хлопчика.

– Вони одразу запiдозрили епiдемiю…

– Так.

Хоча взятися iй не було звiдки. Командир i бiолог померли однаково – спершу затьмарення розуму. Потiм вiдмова життево важливих органiв. Ви знаете – на борту був потужний медичний модуль з реанiмацiею, здатною пiдтримувати життя хоч окремого органа, хоч вiдтятоi голови… Але нi командира, нi бiолога не врятували. Коли стало ясно, що мозок мертвий…

– Розумiю.

– Їх помiстили в саркофаги в спецiальному вiдсiку. Таким був припис. З цiеi експедицii мали повернутися всi – живi й мертвi.

– У мене немае iнформацii, як малюк пережив втрату.

– У мене теж. Немае записiв – у тi днi iм було не до протоколу. Вони шукали причину…

– І не знайшли.

– Нi. Забiгаючи наперед, скажу, що ми теж не знайшли. Про жоднi бактерii, вiруси, iнопланетних створiнь не може бути й мови. Ми мало не на атоми розiбрали корабель i вмiст саркофагiв…

– Хлопчику було вiсiм?

– Так. Командування польотом прийняв другий пiлот. Начальник експедицii вiдновив нормальну роботу… Наскiльки це було можливо…

– Втрати неминучi?

– Так.

Напевно, вони теж так подумали, коли через рiк помер дiетолог.

– З тими ж симптомами?

– Абсолютно. Коли Денису було десять, за три мiсяцi вимерла вся команда. Остання – його мати, бортiнженер. Денис отримав точнi iнструкцii: керуючи автоматами, уклав матiр в дванадцятий саркофаг. Резервний.

– Та-ак…

– Три роки вiн провiв на борту сам-один, в компанii роботiв i небiжчикiв. Зрозумiло, курс був прокладений, автоматика не пiдвела.

Але – я повторюю – зараз це товариський, освiчений, абсолютно нормальний хлопчик.

– Неабиякий, визнаю. Але вiн вирiс серед видатних людей, в обставинах, якi не можна назвати рядовими…

– Повiрте, ми не стали б до вас звертатися. Ми зустрiчали експедицiю – за графiком. Денис вийшов на зв’язок точно в строк… Зрозумiло, дiзнавшись, що екiпаж загинув, ми залишили корабель на орбiтi. Певна рiч, Денис потрапив у карантин.