На нашем сайте вы можете читать онлайн «Зло не має влади». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Детские книги, Детская фантастика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Зло не має влади

Автор
Дата выхода
30 сентября 2017
Краткое содержание книги Зло не має влади, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Зло не має влади. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Марина и Сергей Дяченко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
«Зло не має влади» – останній роман трилогії про пригоди школярки-семикласниці Ліни Лапіної (до трилогії також входять романи «Ключ від Королівства» і «Королівська обіцянка»). Ця трилогія вийшла в новій серії видавництва «Фоліо» «Світи Марини та Сергія Дяченків», у якій будуть опубліковані майже всі твори (понад 20 томів) письменників, перекладені українською та чудово ілюстровані. Також у цій серії 2017 року вийшов друком роман «Страта».
Що чекає Королівство, мешканці якого забули свого короля? Звісно, воно приречене на загибель та запустіння. Тим більше коли його осаджує Сарана – жахлива стонога і сторука навала змітає й витоптує все на своєму шляху, і немає від неї порятунку. У Ліни, мага дороги, є лише три дні, щоб урятувати Королівство…
Зло не має влади читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Зло не має влади без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
– А ти вважаеш, я мусiв ходити, як мiський божевiльний, вулицями та волати на все горло: «Згадайте Оберона! Згадайте вашого короля!»?
– Ну, далi…
– Що ближче пiдступала Сарана, то страшнiшими робилися чутки. Гарольд посилав розвiдникiв – тi не поверталися. Гарольд згадав нарештi, що вiн маг, сам подався на розвiдку, а коли повернувся, закликав на захист мiста всiх здатних тримати зброю… Але рiзнi люди, яким вдалося побачити вiйсько Сарани хоча б здаля, сходяться на одному: здолати його неможливо.
– Гарольд теж так думав, – сказала я обережно.
– …по-твоему, щось змiнять?
– Не знаю, – зiзналась я. – Замок все-таки укрiплений… Нехай у чистому полi Сарану нiхто не здолав – стiн на ii шляху поки що не зустрiчалося?
– Ти все доiла? – дiловито запитав Максимiлiан.
– Так, – я подивилася на порожню тарiлку, забруднену варенням. – А що?
– Ти маеш побачити цю Сарану. Вони йдуть ночами, а вдень вiдпочивають… Зараз вони знялися з мiсця.
Я повернула свiй посох навершям на захiд.
Звiдтiля сунула, мов гарячий вiтер, навiть не небезпека – смерть…
Роздiл п’ятий
Сарана
Чорний птах мчав, майже не змахуючи крильми, – i з пiр’я в нього зiскакували синявi iскри.
Я навчилася не вiдставати. Вiтер бив у обличчя, дер як наждаком, сльозилися очi. Я летiла, витягнувшись у струну, притискаючи посох до грудей, вiдчуваючи, як блискавично змiнюються шари теплого й холодного повiтря.
– Ще далеко?
Я могла б i не запитувати. Вiтер свистiв у вухах, несучи назад моi слова та сльози, що зiрвалися з вiй. А Максимiлiан у подобi чорного птаха не вмiв розмовляти.
У свист вiтру вплiвся тепер iнший звук. Я покрутила головою, намагаючись зрозумiти, що воно таке. Збавила швидкiсть, дозволяючи Максимiлiановi вирватися далеко вперед… Хоч би не згубити його в цьому чорному небi.
Звук… нiби глухе рокотання. Я з розгону приземлилася на дюну – з вигляду наче м’яка, вона виявилася твердiшою за дерево. І дуже холодною.
І вона тремтiла.











