Cьоме пророцтво Семіраміди

Якщо ропухи шкодитимуть… що ж, доведеться iх прибрати, хоча ти цього i не прагнеш. Ти мусиш зберiгати енергiю. А ще тобi треба якомога швидше вилiкуватись i звiльнитись.

Але ненависть… Якщо коли-небудь вона зникне остаточно, що штовхатиме на героiчнi вчинки, на захист вiд злодiiв i заздрiсникiв i чи зможе справедливiсть перемогти у зоряних i мiжгалактичних вiйнах, коли ненависть щезне? Твоя вiдповiдь однозначна – так. А на героiзм пiдiйматиме любов до свободи.

Кроки ненавистi вже близькi. Вона шукатиме у тобi навiть найменшу крихту образи, щоб роздмухати ii.

Поринь у медитацiю, дихай рiвно i спокiйно, звiльнися вiд усiх думок. Нехай жодна не надокучае тобi…Тепер вона дуже близько. Якщо вона схоче поговорити з тобою – не вiдповiдай. Вона чудовий оратор i прекрасно дискутуе. А ти ще заслабкий, щоб починати дебати. Колись ти викличеш ii на розмову, але не тепер. Ще не сьогоднi. Ти чуеш ii подих над своiм лiвим вухом. Але ти мав достатньо часу, щоб пiдготуватися до зустрiчi. Кiлька хвилин вона розглядае тебе своiми холодними сiрими очима. Не знайшовши в тобi злостi, йде геть. Ти чуеш як вiддаляються ii кроки, як зникають ii парфуми. Цього разу вона програла.

Але вона неодмiнно повернеться, щоб взяти реванш. Ти мусиш бути насторожi. Ти знаеш як вона пiдступае. Спершу закрадаеться образа на життя, потiм злiсть на себе, потiм починаються пошуки винного, найчастiше ним стае той, хто поруч.

Я прощаюсь з тобою, образо, менi нема за що нарiкати на долю, адже в нiй була Лi.

Як виявилось – цiна за неi – життя. Та я не один поплачусь за тебе, Лi, iх тисячi, тих хто полюбив свободу.

Цiкаво, де ти зараз, Лi? Можливо сидиш у кiмнатi, заставленiй книгами твого улюбленого фiлософа Ерiха Фромма i чекаеш, коли хоч хтось iз тих, хто зiзнавався тобi в любовi повернеться?

І були днi. Довгi ешелони днiв одужання.

У Помаранчевому палацi сонячнi променi грають у пасьянс з тiнями апельсинових дерев.

– Лi, ви знову сумуете? – запитуе Ерiх Фромм у жiнки, що сидить напроти.

– Я думаю, Ерiху, про тих людей, якi загинули на вiйнi. Це через мене?

– Що ви, Лi, вони вас дуже любили.

– Якби ми не зустрiлись, вони були б живi.

– І дуже нещасливi. Як тi, хто втiк вiд вас.

– Тi, що втекли казали, що злякалися моеi краси.

– Що ж. Можна сказати й так. Ви справдi дуже вродлива, Лi.

– Ви гадаете, що моя краса вбивча?

– Викиньте це з голови, мiс. Вони всi помилялися.